Життя і творчість Степана Васильченка

1923Написана новела „Мати”(пізніше дає твору назву „Чайка”).

1924Створені повість „Талант”, оповідання „З самого початку”, „Записки вчителя”.

1925-1928Оповідання „Авіаційний гурток”, „Червоний вечір”, „Олов`яний перстень”, новелу „Лісова новела”, „Літературно-критичні записи”.

1929 Вийшла з друку повість „в бур`янах”,.

1.03.1929У києві широко відзначено п`ятидисятиліття новеліста. Але загострюється хвороба, письменник змушений покинути роботу

11 серп.1932Степан Васильченко помирає. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

*- за іншими даними

Тематика творчості С.Васильченка

Звичайно, творчій зрілості передували літературно-мистецькі впливи, що їх зазнав молодий Васильченко. Йдеться не про примі­тивні учнівські наслідування і запозичення, а про органічне засво­єння певної естетичної системи, певного художнього методу. Саме такий характер мав вплив на Васильченка народної пісні, творів Шевченка і Гоголя, тобто вплив фольклору, української та російської літератури — вплив, якому сам письменник надавав вирішального значення.

У творчості Васильченка виразно відчувається її співзвучність з народнопісенною поетикою. Ця співзвучність виявилась у мові і стилі, у принципах побудови художніх образів. Уся його творчість наскрізь перейнята мотивами народних казок, пісень, народнопоетичною фантастикою.

Матеріалом Васильченкової творчості була сучасна йому дій­сність; народна пісня «озвучувала» роздуми його героїв, створювала У читача настрій, який відповідав ідеї твору.

Народнопоетичні традиції в творчості Васильченка органічно поєднувалися з традиціями української і російської літератури. Не випадково саме ті письменники, які близько стояли до народнопоетичних джерел (Кольцов, Гоголь, Нечуй-Левицький, Короленко і особливо Шевченко) справили на молодого літератора найсильніше враження.Першорядне значення у творчому зростанні Васильченка мав Т. Шевченко, який, по суті, визначив його літературно-естетичний ідеал і став провідною зіркою на всьому літературному шляху письменника.

Творчість велетня поетичної думки, сповнена мотивів рішучого соціального протесту, була для С. Васильченка високим взірцем, коли він обстоював ідеї громадянського звучання і в своїх літератур­но-критичних висловлюваннях, і в художній творчій практиці. Орга­нічно увійшовши в свідомість Васильченка, у світ його художніх образів, «Кобзар» створив, так би мовити, імунітет проти впливу на нього естетичних принципів різних занепадницьких течій.

Працюючи в школах, Васильченко зібрав багатий матеріал про життя сільської інтелігенції, зокрема вчителів. Його серце обкипало кров'ю, коли він бачив, як учитель поневіряється, але замість про­тесту іноді ламає шапку перед начальством, згинається в три поги­белі перед попом та жандармом, запобігає ласки в багатіїв, пристосовується до підлоти. Таким вивів письменник героя оповідання «Вова»

Жанрові домінанти.

Основні жанри Васильченка – оповідання, гуморески, повість, хоч є у нього і казки, і нариси та публіцистика.

"Засвiтилася над убогою стрiхою мужицькою божа iскра"

(Степана Васильченка "Талант")