Життя і творчість Степана Васильченка

ДатаПодія

8 січня 1879Народився Степан Васильченко(Степан Васильович Панасенко) в місті Ічні на Чернігівщині в бідній селянській родині. Змалку батракував. Але велика родина жила дружно, тут панував культ пісні, читали книги.

1886 Вступає до Ічнянської п`ятирічної школи. Стає кращим учнем, здобуває право залишитися при школі на два роки стипендіатом для підготовки у вчительську семінарію. Займається самоосвітою.

1895Вступає до Коростишівської вчительської семінарії, де вчиться протягом трьох років. Продовжує займатися самоосвітою, проймається волелюбними ідеями, пише перші літературні твори.

1898Іде вчителювати в с. Потоки на Канівщині. Виявляє педагогічний талант і любов до дітей. Відкриває вечірні класи для дорослих. Бореться за навчання рідною мовою. Через це попадає до числа „неблагонадійних”

1900Пише поему про долю селян переселенців „Розбита бандура”. Веде Щоденник.

1902-1903Переводять до Богуславської школи на Київщині, але через незгоди з місцевим начальством не працює й року. Бере участь у підпільному гуртку, виявляє пропагандистські здібності: цікавиться фольклором, захоплюється творчістю Шевченка та Марка Вовчка, світовою класикою.

1904Вступає до Глухівського вчительського інституту. Включається в політичну боротьбу напередодні першої російської революції, організовує страйк.

1905Вітає революцію. Провчившись в інституті півтора року, залишає навчання, тому що цей заклад не задовольняє його, не сприяє літературній праці. Працює в школі на Полтавщині, потім переїжджає на Донбас, „до живого й шумного шахтарського життя” .

1906Безпідставно був арештований з двома іншими вчителями. Півтора року проводить в Бахмутській тюрмі.

1907Пише новели „Спасенник та „Пацанок” на основі тюремних вражень.

1908Виходить на волю. Хворий та тиф і виснажений письменник повертається до старенької матері. Вчителювати було категорично заборонено, і він цілком віддається літературі, а на прожиття заробляє приватними уроками.

1910Працює журналістом у Києві (в ліберально-буржуазній газеті „Рада”). Пише оповідання „Роман”, „Циганка”, „На чужині”

1911Вийшла збірка „Ескізи”, куди увійшли оповідання „Мужицька арифметика”, „Роман”, „У панів”.

1912Новели „Дощ”, „Дома”

1914Мобілізація на фронт. Перебуває на передових позиціях, командує саперною ротою. Пише п`єсу „Не співайте, півні, не вменшайте ночі”, оповідання „Отруйна квітка”, „На золотому лоні”, „Під святий гомін”, „Русин”, „Чорні маки”, „Окопний щоденник”, де показує жахи імперіалістичної бойні. Ці твори входять до збірки „Оповідання”

1917Хворого Васильченка відправляють у Святошинський санаторій, потім демобілізують.

1920(1922)*Подорожує за хоровою капелою „Думка”, по Лівобережній Україні, спостерігає за життям.

1921Повертається до педагогічної діяльності, працює і Києві завідуючим дитячим будинком.

1921-1928 (1922-1926)*Учитель Української мови і літератури Київської школи №61 імені І.Франка. Керує Драмгуртком, очолює шкільну літературну студію. Водночас займається літературною діяльністю.