Структурно – семантичні особливості афоризмів у мові поезій Т.Г.Шевченка

*

Береженого Бог береже (“Назар Стодоля”)

*

Гроші мур ломають (“Кавказ”)

*

І слово із уст апостола святого

Драгим єлеєм потекло.

*

Встане правда! Встане воля! (“Кавказ”)

*

До нас в науку! Ми навчим почому хліб і сіль почім

Таким чином, у поетичній мові “Кобзаря”, виділяємо 2 основні різновиди афоризмів – образні й логічні. У них закодовано певну інформацію на основі лінгвоконцептів “людина”, “народ”, “воля”. В залежності від смислового навантаження, вони можуть співвідноситися з простим або складним реченням.

Афористичні якості Шевченківського слова досить багатогранне явище; саме цими засобами художник розвиває й демонструє у своїх творчих зразках ті глибокі потенції, які приховані в живій народній мові. Афористичне його багатство вражає читача, хоча часто прямо ним і не усвідомлюється, сприймається інтуїтивно. Словом так гнучко модифікується всілякі відтінки переносного значення, що воно здається безмежним у своїх можливостях. Геніальна майстерність поета спирається на невичерпні поклади народної лексики. Спосіб вживання афоризму на контекстуальному фоні може зробити його художнім засобом. Перехід слова до іншої частини мови надає йому нової семантико – стилістичної якості, експресивно забарвлює.

І як висновок, я хочу сказати, що геній Шевченка належить до тих чудодійних сил, які використовують слово у всіх його можливостях. Афоризм у нього – не проста форма, а складна організація, невичерпна за своїми потенціальними властивостями. Шевченкове слово може не тільки подвоювати чи потроювати свою афористику, свої стилістичні якості, воно може варіювати всіма барвами, яких вимагає від нього поетичний задум. Найпростіше у мовній практиці Шевченка є разом з тим найскладнішим. Його творчий геній розкриває афоризми до самого дна, що ми намагаємося осягнути з позицій сьогодення.

Література

В.С. Ващенко “Мова Т.Шевченка”,

К., Харків, 1963.

В.С. Калашник Структурно – функ-

ціональні різновиди

афоризмів Культура