Володимир Шухевич – етнограф, публіцист, громадський діяч
У серпні 1914 року вибухнула Перша світова війна, Львів зайняли російські війська. У вересні В.Шухевич написав звернення до Шереметьєва, щоб російська адміністрація не нищила культурно-освітніх та економічних установ, не переслідувала української мови і Греко-Католицької церкви.
З цієї заявою В.Шухевич на чолі делегації у складі отця Й.Боцяна, який згодом став Луцьким єпископом, адвоката С.Федака, інженера Ю.Січинського, адвоката В.Охримовича, прибув до Шереметьєва й поставив вимогу видавати всі розпорядження українською мовою. Губернатор заявив, що є лише один „русский язык" і що в Галичині і Буковині всі його розуміють. Він висловив здивування з приводу того, як наважився В.Шухевич прийти до нього з такими вимогами, коли він підписав відозву Бойової Управи УСС з закликом організувати добровольців — українських Січових Стрільців — до боротьби з російською армією. В.Шухевич відповів, що відозву підписував не він, а адвокат Степан Шухевич. Така відповідь розсердила губернатора.
Вивчати Гуцульщину почав 1873 року, подорожуючи Карпатами. Він полюбив цей мальовничий край, його жителів і так захопився тутешнім побутом, оригінальним мистецтвом і фольклором, що покинув ботанічні дослідження і з головою поринув у вивчення його духовної і матеріальної культури. Щоліта виїздить у гуцульські села, а найбільше до Космача і Яворова.
У 1909 році в Стрию відбулася перша хліборобська виставка, яку організував місцевий Господарсько-молочарський союз. В.Шухевич був членом її журі. Були тут представлені експонати з Гуцульщини: ткацькі й килимарські вироби з Криворівні, Косова, Печеніжина, різьба на дереві й металі Шкрібляків із Яворова, І.Семенюка — з Печеніжина, М.Мегединюка — з Річки, гуцульський одяг, модель гуцульської хати роботи О.Лучки з Уторопів. Експонувалися тут тканини, ґердани, церковні ікони, етнографічні фотографії з Покуття і Гуцульщини.
На виставці домашнього промислу в Коломиї (21 — 30 вересня 1912) був окремий відділ із колекції В.Шухевича, де, крім уже згаданих експонатів, були писанки, кераміка та його праці про Гуцульщину. Виставку й участь у ній В.Шухевича, який давав фахові пояснення, високо оцінила тогочасна преса.
Володимир Шухевич стояв біля колиски музеїв Галичини і плідно працював із ними. В 1873 році у Львові створено промисловий музей, членом ради якого з 1880 до 1890 року був В.Шухевич.
Особливо велика заслуга етнографа у створенні й розбудові Музею Наукового товариства імені Шевченка. Він розробив проект етнографічного відділу, а також входив до складу комісії, що очолила збирацько-пошукову роботу. Чимало цінних речей для музею придбали І.Франко, В.Гнатюк, Ф.Вовк, Ф.Колесса, О.Роздольський, Б.Заклинський, Л.Гарматій, А.Онищук. Завдяки Шухевичу музей придбав оригінальну різьбу Юрія Шкрібляка та його синів Василя й Миколи, М.Мегединюка й І.Семенюка, гончарські вироби О.Бахматюка і П.Кошака, твори гуцульських мосяжників, предмети народного одягу, зброї, інструменти та інвентар побуту із Голов, Довгополя, Криворівні, Космача, Печеніжина, Розток, Яворова, Зелениці та інших сіл. Але, на жаль, більшість цих експонатів пропала в роки Першої світової війни.
На основі зібраних на Гуцульщині матеріалів вчений підготував повідомлення „Діалект і вірування гуцулів" для Археологічного з'їзду в Києві 1899 року, але на знак протесту проти дискримінації української мови на з'їзді вчені Галичини не взяли участі в його роботі, а свої реферати опублікували в „Записках НТШ".
Згодом В.Шухевич обнародував ще декілька статей про гуцульські танці, народні музичні інструменти, писанки. Але найбільшим результатом його багаторічної етнографічної праці була п'ятитомна монографія „Гуцульщина", видана в 1899 — 1908 роках Науковим товариством імені Шевченка у Львові і надрукована в чотирьох томах. Музей Дзєдушицьких видав монографію (1902 — 1908) польською мовою.
Володимир Шухевич майже виключно на основі власних багаторічних спостережень детально описав матеріальну і духовну культуру галицьких гуцулів.
У передмові до цієї праці він писав, що подає у ній „усе те, що сам бачив, чув, зібрав або списав", що його праця є самостійна, бо з інших публікацій про гуцулів, крім праці Р.Кайндля про буковинських гуцулів, не знайшов таких, на які можна було б опертися. У листі до Івана Франка В.Шухевич зазначав, що подає тільки факти з життя гуцулів, а не свої особисті погляди на те чи інше описуване явище.
„Гуцульщина" В.ШухевичаПерший том „Гуцульщини", який редагував І.Франко за рекомендацією О.Колесси, був опублікований накладом Наукового товариства імені Шевченка під назвою „Матеріали до українсько-руської етнології". Виданнє етнографічної комісії за редакцією Ф.Вовка, т.ІІ. Гуцульщииа. — Львів. — 1899. Складається том з восьми розділів: фізіографічний, етнологічний, статистичний огляди, гуцульське село, оседок, ноша, церква, харч.