Володимир Шухевич – етнограф, публіцист, громадський діяч
Володимир Шухевич – етнограф, публіцист, громадський діяч. Визначний український етнограф, фольклорист, публіцист, педагог, культурно-освітній і громадський діяч, дійсний член Наукового товариства ім. Т.Шевченка Володимир Шухевич відомий як дослідник культури і побуту гуцулів. Він був близьким знайомим І.Франка, М.Коцюбинського, М.Лисенка, М.Павлика, О.Маковея та інших діячів української культури.
Ще за життя В.Шухевича було опубліковано ряд статей про його культурно-громадську, педагогічну, редакторську та етнографічну діяльність. Його п'ятитомну працю „Гуцульщина" високо оцінили вітчизняні й зарубіжні діячі науки і культури.
Ширше висвітлювалася багатогранна діяльність Шухевича в статтях-некрологах, але згодом про нього забули і згадували тільки побіжно. За совітських часів писати про В.Шухевича заборонялося. У 1974 році автор цих рядків підготував дисертацію „Володимир Шухевич — дослідник Гуцульщини". Та коли в інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського АН УРСР довідалися, що він є дідом генерала УПА Романа Шухевича („Тараса Чупринки"), роботу не допустили до захисту.
Лише в останні роки ім'я В.Шухевича стало частіше появлятися в українських наукових виданнях. Зокрема, в 1995 році науково-редакційний відділ при управлінні культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації видав мою дослідницьку працю „Родина Шухевичів". Ця книжка — перша спроба на основі архівних джерел, численних публікацій у Галичині до 1939 року, а також на основі зарубіжних матеріалів ширше розповісти про славну родину Шухевичів, яка залишила помітний слід у громадсько-політичному та культурно-просвітницькому житті нашого краю, брала участь у національно-визвольних змаганнях за самостійність України.
Володимир Шухевич, син Осипа, народився 15 травня 1849 року в селі Тишківцях Городенківського району на Прикарпатті в сім'ї священика. Цю дату народження вказує сам В.Шухевич у своїй автобіографії, написаній ним 1896 р. на прохання бібліографа І.Левицького, і міститься в його Словнику. 1849 рік народження вказаний у документі про відбуття Шухевичем військової служби та інших, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві у м.Львові. Отже, вказана дата народження 1850 р., в окремих дорадянських і радянських виданнях, помилкова.
Навчався в Коломийській, Станіславівській, Чернівецькій гімназіях, де панував дух вірнопідданства, переслідувалась передова думка, а навчання української мови, літератури й історії здійснювалося на низькому рівні. Однак під впливом творів Т.Шевченка й статтей у журналах „Основа", „Вечорниці" й „Мета" пробуджувалась національна свідомість українських гімназистів. Через суперечки з учителями-консерваторами довелося залишити навчання в Чернівцях. За непокірну вдачу Володимира з восьмого класу академічної гімназії у Львові забрали до війська. Три роки служив у Будапешті, Відні та Львові. У Будапешті склав матуру й записався на філософський факультет університету, у Відні слухав лекції з математики, фізики й української мови, а закінчив студії у Львові (1877). Через три роки його номінували професором реальної школи у Львові, де викладав зоологію, ботаніку, мінералогію, геологію, фізику й математику аж до виходу на пенсію (1913).
Працюючи на педагогічній ниві, Володимир зрозумів потребу видання для дітей та учителів журналів рідною мовою, щоб протидіяти ополяченню нашого люду. Тому заснував і редагував дитячий журнал „Дзвінок" (1890 — 1895), а з 1893 р. — періодичний часопис „Учитель", в яких друкував твори українських письменників, педагогічні статті, видавав дитячі книжки і читанки. В.Шухевич співпрацював також з народовецькими часописами „Діло", „Зоря", „Зеркало", „Нове зеркало".
Він чимало зробив для поширення української культури за кордоном: організував подорож хору „Боян" на виступ до Праги (1891) і приїзд чеських соколів до Львова (1892).
У 1903 році В.Шухевич запросив М.Лисенка до Львова, щоб тут відзначити 35-річчя творчої діяльності композитора. У Львові Микола Лисенко проживав у Шухевича в кімнаті, обладнаній у гуцульському стилі. На ювілейному вечорі в „Руській бесіді" вчений виголосив привітальну промову та вручив композиторові грамоту в різьбленій оправі роботи Василя Шкрібляка. Під час святкування десятиріччя „Бояна" В.Шухевич запропонував заснувати „Союз співацьких та музичних товариств", який був створений 1903 року. „Союз" організував першу музичну українську школу „Вищий інститут музичний" у Львові. Через рік за пропозицією В.Шухевича було змінено назву цієї організації на „Музичне товариство імені М.Лисенка у Львові". За порадою вченого в 1905 році Лисенко засновує хорове товариство „Боян" у Києві. В.Шухевич був у складі Львівської делегації (О.Нижанківський, С.Людкевич, Ф.Колесса) на похороні М.Лисенка, де виступив з промовою.В.Шухевич був діячем Української національно-демократичної партії, яку заснували 1899 року народовці та частина радикалів. У політиці В.Шухевич був непослідовним: хитався між народовцями та радикалами, за що критикував його Іван Франко.