Літературний портрет Степана Пушика

Десятки ліричних творів Степана Пушика стали піснями. Їх поклали на музику композитори А. Кос-Анатольський, В.Івасюк, О.Білаш, А.Шашкевич, Б.Шиптур, Б. Юрків, Б. Буєвський та інші. Окремим виданням вийшла збірка пісень, буклети “Співають гори”, “Любисток”, “Над горою місяць повен”, “Козак гуляє”.

Степан Пушик також автор романів, повістей, оповідань, нарисів, есе, літературознавчих розвідок, розвідок з міфології, історії, краєзнавства. Окремими книжками побачили світ “Страж гора”. “Галицька брама”, “Ключ-зілля”, “Перо Золотого птаха”, “Дараби пливуть у легенду”, “Івано-Франківщина”, “Землі нев’януча краса. Івано-Франківщина”. Цей перелік буде не повний, якщо не додати збірок зібраних і упорядкованих казок, легенд, переказів, приповідок, тостів, а саме: “Казки Підгір’я”, “Золота вежа”, “Срібні воли”, “Українські тости” та багатьох книжок виданих у співавторстві.

У співавторстві із В.Смоляком С.Пушик створив п’єсу за новелами В.Стефаника “Земле моя”, яка з успіхом йшла на сцені Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка та нову редакцію “Заплакані вікна” до 125-річчя письменника, прем’єра якої відбулася 4 травня 1996 року.

Цінним здобутком митця, як також перекладача є його переклад, реконструкція та розшифрування багатьох темних місць “Слова о полку Ігоревім”. Стаття про Степана Пушика та посилання на наукові дослідження ввійшли до п’ятитомної “Енциклопедії “Слова о полку...”, виданої в Санкт-Петербурзі 1995 року під редакцією Д.Лихачова.Поет брав участь у створенні телесеріалів “Тарасові шляхи”, “Карпатське літо”, “Живе джерело”. Він упорядкував і видав посмертно твори поетеси Ольги Стрілець.

Побував у багатьох країнах світу.

Збірка “Галич” – нова поетична збірка відомого українського поета і прозаїка з Івано-Франківська об’єднує твори про далеку і близьку історію нашої Вітчизни – про Київську Русь, козаччину, трагічні сторінки ХХ століття, гостропубліцистичні вірші про проблеми нашого сьогодення. До книжки також увійшли твори, які свого часу з різних причин не були надрукованими.

Збірка “Луна” – автор включив твори про рідні Карпати, де він народився і працює нині, про наш тривожний і неспокійний час.

До книги увійшов переклад і реконструкція “Слово о полку Ігоревім”, вивченню, дослідженню, розшифруванню так званих “темних місць” якого поет віддав багато років праці.

Книга Степана Пушика “Страж-гора” у підзаголовку називається “З народних уст”. Чому “з народних уст”? Тому, що “наговорила” його авторові сама героїня твору – літня жінка з прикарпатського села. Тривалі й численні сеанси записані на магнітофонну стрічку, потім письменницьке “вибудовування” матеріалу, надання йому цілісності, композиційної стрункості, зрештою, певний ступінь співавторства професійного літератора з майстринею усного слова в створенні мовностилістичної тканини розповіді... Так, напевне, виладновувався цей твір, документальний за видовими ознаками, своєрідний, колоритний і запахущий за своїм художнім виконанням.

Марія Марчак із села Лужок, що над річкою Чорнявою, розповідає про своє життя... Початки його – ще в старій “цісарщині”, за півтора десятиліття перед першою світовою війною (оповідачка заглядає і вглиб: є історії батьків і метрів, дідів і прадідів...), а вершення – в наших часах, з усіма їх реальними прикметами, турботами й клопотами. І ця історія життя звичайної західноукраїнської селянки, в якому начебто не було нічого визначного, високо піднесеного над буденним рельєфом її оточення, виявляється такою змістовною, сповненою такої правди і поезії, що чуйний читач розуміє: перед ним – так безхитрісно розповідь про себе, яка гідна називатися справжньою літературою, художньо узагальнюючою розповіддю “про час і про себе”.

“Ключ-зілля” – книга прози поета з Івано-Франківщини виповнили єдиним змістом оповідання фольклориста-результат спілкування автора з народними поетами, носіями казок та легенд. До книги увійшла також повість про життя повоєнного карпатського села.

В збірці “Головиця” – роздуми про покликання людини на землі, про красу людського життя. Головицями в Карпатах називають джерела, з беруть початок річки. Джерела творчості поета – в фольклорних багатствах рідного краю. В бурхливих подіях нашого часу.

Степан Пушик нагороджений орденом ім. Тараса М/Шевченка, премій ім. В.Стефаника. П. Чубинського, М. Сірчана, О.Копиленка, конкурсів, зокрема на кращу пісню ХХ століття. У числі депутатів Верховної Ради був кандидатом на здобуття Нобелівської премії Миру за 2000-й рік.