Демографічні проблеми людства

Особливості сучасної демографічної політики: зміна її пріори тетів з регулювання кількісного росту на удосконалення якісни:

характеристик населення; її головним об'єктом стає сім'я; адресно вибірковий характер, врахування специфічних інтересів окреми:

соціально-демографічних груп населення (молодь, особи похилого віку жінки), а також етнічних, релігійних і т.д.

3. ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА Й ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ.Демографічна криза - глибоке порушення відтворення населен¬ня, що загрожує самому його існуванню. Протягом усієї демографіч¬ної історії людства аж до кінця XVIII ст. причинами демографічної кризи були часті голодування, епідемії та війни; обумовлений ними високий рівень смертності призводив до скорочення чисельності населення деяких країн і регіонів світу, а інколи й до повного обез¬люднення територій. Історичний процес зміни репродуктивної пове¬дінки в деяких промислове розвинених країнах виявляє тенденцію до падіння рівня народжуваності нижче від необхідного для просто¬го відтворення населення, що є причиною сучасної демографічної кризи.

Демографічний вибух - різке прискорення кількісного зростан¬ня світового населення. Почався він у 1950-х pp. Коли зниження смертності значно випереджає зниження народжуваності, то це при¬водить до прискореного збільшення чисельності населення, неузго-дженого з об'єктивними вимогами соціально-економічного розвит¬ку суспільства. Перевищення числа народжень над числом смертей досягає великих розмірів. Оскільки сучасні високі темпи росту чи¬сельності населення земної кулі значною мірою визначаються тем¬пами його збільшення в країнах, що розвиваються (Азії, Африки та Латинської Америки, де проживає близько 70% населення світу), демографічний вибух у цих країнах перетворюється на світовий. За демографічного вибуху середньорічний приріст населення переви¬щує 1,8-2,0% . Демографічний вибух - явище тимчасове; з розвит¬ком демографічного переходу порушена узгодженість типів наро¬джуваності та смертності відновлюється, проміжний тип відтворен¬ня населення поступається місцем основному, і демографічний ви¬бух припиняється. Але темпи демографічного переходу залежать від загального соціально-економічного розвитку, і коли він, як у більшості слаборозвинених країн, відбувається повільно, довго зберігається і проміжний тип відтворення населення. У багатьох країнах, що роз¬виваються, проводиться демографічна політика, спрямована на подо¬лання перехідного характеру відтворення населення. Процес демо¬графічної стабілізації повсюдно завершиться наближенням до ста¬ну, характерного для постійного (стаціонарного) населення. У різних регіонах світу це відбудеться в різні строки, але в більшості країн, що розвиваються, - не раніше середини XXI ст.

4. РОЗМІЩЕННЯ НАСЕЛЕННЯ.

Розселення - розміщення населення на території та форми його територіальної організації у вигляді системи поселень. Відображає як процес розподілу й перерозподілу населення на території, так і результат цього процесу у вигляді існуючої на даний час терито¬ріальної мережі поселень. Розглядаючи всю існуючу різноманітність розселення, можна вирізнити такі головні й найпоширеніші його форми:

Дисперсне (розсіяне) сільське розселення окремими подвір'ями - садибами, яке наближає людей до місць праці - земельних діля¬нок, лісів, мисливських угідь тощо. Найвиразніші приклади дисперс¬ної форми розселення - це хутори в Україні та поселення-одно-двірки фермерів у зоні гомстедів США.

Дисперсно-групове сільське розселення. Воно є переважною фор¬мою сільського розселення у більшості країн світу. Розміри сіл та їх розміщення значно різняться залежно від країни.

Місто як найважливіша форма міського розселення.

Промислові поселення, які не «доросли» до рівня міст. Найуні-версальнішим, поширеним практично в усіх країнах видом посе¬лень є зосередження гірничо-промислового населення (селища шах¬тарів і рудокопів, золотошукачів, робітників нафтопромислів та буді¬вельних кар'єрів). Другий масовий вид промислових поселень по¬в'язаний з переробкою деревини, третій - з переробкою сільськогос¬подарської сировини.

Поселення службового характеру (поза містами, в сільській місцевості). Функції службових поселень (найчастіше невеликих за роз¬міром) завжди вузькоспеціалізовані. Історично вони з'явилися лише за умов розвиненого суспільно-територіального поділу праці.