Атомна енергетика України - ризики розвитку

Значні кошти, пов’язанні з використанням атомної енергетики, взагалі зазвичай не включають до розрахунків вартості. Ідеться про масштабні інвестиції, необхідні для створення інфраструктури поводження з радіоактивними відходами, починаючи з їх-нього збирання, транспортування, обробки та кінцевого захоронення. Кожний крок по-водження з відходами пов’язаний з ризиком опромінення, вивільнення радіоактивних матеріалів та несанкціонованого використання (тероризму). Робота з радіоактивними відходами в Україні ще практично не розпочата. Атомна промисловість сподівається на бюджетне фінансування програм поводження з відходами, що буде державним суб-сидуванням одного з виробників енергії. Такий підхід немає нічого спільного з прин-ципами ліберального ринку, на який очікує Україна.

Залежність «атомного» сценарію розвитку енергетики України від Росії

Головний політичний ризик атомного сценарію розвитку енергетики України по-лягає в тому, що існує потенційна загроза потрапити майже в повну залежність від Росії щодо постачання ядерного палива, як це трапилося з природним газом. Україна має тільки сировину (уран), але зараз тільки 30% потреби атомної енергетики задоволь-няються за рахунок вітчизняного урану. Решта покривається російською стороною. Україна не має власного замкненого циклу виробництва ядерного палива, а його ство-рення вимагає значних додаткових коштів, які просто нема де взяти. Україна не має технологій і потужностей для переробки/захоронення відпрацьованого ядерного пали-ва (ВЯП) і радіоактивних відходів (РАВ), а вирішення проблеми безпечного поводжен-ня з РАВ та ВЯП є першочерговим завданням, на яке потрібні, в свою чергу, величезні кошти. Тепловидільні збірки (ТВЗ) поставляються, знову ж таки, з Росії. Усі ці факти визнаються і авторами стратегії, але вони пропонують ряд заходів для вирішення існу-ючих проблем. На жаль, запропоновані рішення виглядають абсолютно непереконли-во, носять, в основному, декларативний характер і часто передбачають розробку техно-логій майже з нуля. Наприклад, лише визначається за необхідне «до 2010 р. розробити основні технічні рішення системи поводження і довгострокового зберігання РАВ та реалізувати першочергові заходи, які забезпечують приймання і поводження з високо-активними РАВ, що повертаються з Російської Федерації». Щодо ВЯП, то вирішення цієї проблеми взагалі пропонується відкласти «на потім» — «тривале (50 років і більше) зберігання ВЯП з наступним ухваленням остаточного рішення щодо його переробки або захоронення». Це означає кредит під невідомі, але величезні, відсотки, які наша влада планує відшкодувати за рахунок українців, що житимуть через 50 років. Причому без жодної згоди цих людей. Приблизно така сама ситуація з ТВЗ. У Стратегії плану-ється усунення монополії єдиного постачальника ядерного палива (Росії) на енерге-тичному ринку України і диверсифікація джерел його надходження. Але цей процес є дуже складним і зараз знаходиться тільки на стадії досліджень. Перехід на ТВЗ інших виробників може затягтися на десятки років і бути дуже капіталомістким.

Що стосується проектів використання палива з далекого зарубіжжя (як-то США), то важко навіть оцінити ризики, пов’язані з транспортуванням такої кількості палива на літаках чи кораблях. До того ж, використання неросійського палива в російських реак-торах знімає гарантію виробника, проектувальника та наукового керівника з обладнання.

Безпека роботи АЕС: старі й нові ризики

Ще одна нагальна проблема — безпека роботи АЕС. Чим більше працюючих бло-ків, тим більше потенційна загроза для навколишнього середовища та здоров’я людей попри всі завіряння про екологічну безпеку роботи АЕС та постійне удосконалення систем контролю та прогнозу радіаційної обстановки. На атомних станціях України трапляється в середньому три «позаштатні ситуації» на місяць (У 2005 році —34).Довгоочікуваного ядерниками прориву в атомних технологіях не трапилося. До цього часу не створено реактора, безпека якого випливає з принципу його роботи. Всі реактори, які працюють і працюватимуть в Україні, повільно випалюють закладене у них ядерне пальне. А тому актуальним залишається людський фактор. Будь якій лю-дині властиво помилятися. Людська помилка при роботі на АЕС коштуватиме більше від будь-якої іншої. Для прикладу наведемо принципово можливі аварії, які можуть трапитися на АЕС, виходячи з їхньої конструкції, і які призведуть до катастрофічних наслідків для всієї країни:

. • виникнення неконтрольованої ланцюгової ядерної реакції;

. • аварійний прорив теплоносія першого контуру охолодження;

. • повне відключення електропостачання АЕС та інших об’єктів ядерно-енергетич-ного комплексу при одночасному аварійному вимкненні їхніх автономних систем енергопостачання. Загальною проблемою всіх українських АЕС лишається забір поверхневих вод для