Міжнародний територіальний поділ праці та світові зовнішньоекономічні зв’язки

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) – створена у 1960 році, входять 12 держав. Створена для узгодження політики країн-експортерів нафти. Всесвітня продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО) – заснована 1945 р. як орган ООН. Мета – координація у системі ООН діяльності, пов’язаної з міжнародною співпрацею у галузі виробництва продовольства та торгівлі ним. Складається з 169 держав-членів. Штаб-квартира – Рим.Спеціальні об’єднання.

Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ) – засноване у 1957 р. Створене для використання атомної енергетики у мирних цілях. Штаб-квартира – Відень. Міжнародна торгова палата (МТП) – неурядова організація, що об’єднує торгові палати, спілки підприємств та окремі великі фірми більше ніж з 100 країн. Мета – сприяння усуненню перешкод у міжнародній торгівлі, закордонних капіталовкладеннях, економічному зростанні країн. Штаб-квартира – у Парижі. Рада Європи (РЄ) – міжнародна організація консультативного типу, заснована 1949 р. Об’єднує 43 країни Європи (включно з Україною). Займається проблемами співробітництва у соціальній, науковій, культурній, гуманітарній та правовій сферах. Штаб-квартира – Страсбург (Франція).

Світові фінансові об’єднання.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – спеціалізована організація при ООН, заснована у 1944 р. Мета – координація валютно-фінансової політики країн-членів

та надання позик. Входить 181 держава, у тому числі Україна. Штаб-квартира – Вашингтон.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) – створений у 1945 році, 180 членів (у тому числі Україна), штаб-квартира – Вашингтон. Мета – стимулювання довгострокового збалансованого розвитку країн.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – створений у 1990 р., 57 членів (в тому числі Україна). Штаб-квартира – Лондон, мета – підтримка країн Центральної та Східної Європи у переході до ринкової економіки.

У сучасній геополітичній та економічній обстановці актуальним стає формування нового економічного об’єднання – Чорноморський район економічної співпраці або Чорноморського економічного союзу (ЧЕС). Сучасна економічна ситуація у Чорномор’ї створила передумови для формування нового економічного простору, у межах якого можливо розв’язувати проблеми вільної торгівлі, змішаної економіки, поліпшення екологічної ситуації. 23 лютого 1992 року у Стамбулі підписана Декларація про створення Парламентської асамблеї Чорноморської економічної співпраці. До ЧЕС входять 11 країн: Азербайджан, Албанія, Вірменія, Болгарія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Україна, Туреччина.

В 1993 році створений Карпатський Єврореґіон. До нього увійшли Угорщина, Польща, Україна, Словаччина. Мета – координація господарської та зовнішньоекономічної діяльності, створення сприятливих умов для інтеграції.

Інтеграційні процеси – тенденція, що визначає світовий поділ праці.

4. ФОРМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

До основних форм зовнішньоекономічної діяльності відносяться: торгівля, кредитування, науково-технічна співпраця, створення спільних підприємств, реалізація проектів на компенсаційній основі, культурна співпраця, туризм тощо.

Міжнародна торгівля. Найбільш істотною характеристикою торгівлі є товарообіг – обіг товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва до сфери споживання. Це сукупність актів купівлі та продажу товарів. Показниками міжнародного товарообігу є експорт та імпорт товарів. Імпорт (від лат. importo – ввожу) – ввезення товарів або капіталів у країну з-за кордону. Експорт (від лат. exporto – вивожу) – вивезення товарів або капіталів за кордон.

Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та імпорту зовнішньоторговельного сальдо. Воно повинно бути позитивним, що дає змогу країні мати вільні кошти для розширення виробництва чи інвестування їх в своїй або чужій країні. В Україні цей показник з 1996 р. позитивний.