Міжнародний територіальний поділ праці та світові зовнішньоекономічні зв’язки

У світовому торговому обігу лідирують США, хоч країни ЄС за сумарним товарообігом перевершують США; друге місце після США, займає Японія. Високими темпами в останні роки розвивалась торгівля ряду країн «третього світу»: ОПЕК та «Нових Індустріальних Країн» Південно-Східної Азії. На Республіку Корея, Сінгапур, Тайвань припадає половина вартості експорту країн, що розвиваються, та біля 1/3 імпорту.

Біля 60% світового експорту товарів припадає на розвинуті країни, у цих же країнах реалізується до 60% світового експорту товарів і лише 14% надходить до країн, що розвиваються (мал. 7.1, 7.2).

Країни ЄС збільшили імпорт енергоносіїв, зменшивши ввезення сировини та продовольчих товарів. У зовнішній торгівлі країн ЄС перевага віддається партнерам по Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), хоч товари США також активно впроваджуються на європейський ринок.

Зниження матеріало- та енергомісткості виробництва у розвинених країнах світу, що зумовило зменшення попиту на сировину, змусило країни, які спеціалізуються на його експорті, шукати нові сфери діяльності у межах міжнародного розподілу праці. Росте питома вага хімічної промисловості у міжнародній торгівлі; це пов’язано зі значним розширенням асортименту штучних та синтетичних матеріалів.

1995 року створена всесвітня торговельна організація (ВТО). Її членами є 128 країн. Функція ВТО – підписання багатосторонніх угод за загальними правилами торгівлі.Кредитування та інвестування. Кредитування – надання кредиту. Кредит – позики у грошових одиницях чи у вигляді товару на умовах повернення з виплатою процентів. Інвестиції – капіталовкладення. Інвестиції іноземні – довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у промисловість, сільське господарство, транспорт та інші галузі економіки. Найбільшими інвесторами у світі є Японія, США, країни Західної Європи.

Прямі інвестиції у 1999 році склали 800 млрд дол., на розвинені країни приходилося 460 млрд дол., на країни, що розвиваються – 166 млрд дол. Домінують серед інвесторів економічно розвинені країни (649 млрд. дол); потік інвестицій з країн, що розвиваються, дещо менший. Інвестиції в країни Східної Європи досягли 19 млрд дол.

Мусульманські країни інвестували в економіку США та Західної Європи понад 800 млрд дол. Більше половини цих коштів належить Саудівській Аравії.

Серед країн світу щорічно проводиться рейтінг ступеню сприятливості для інвесторів. В ньому враховуються: політична та економічна стабільність, інфляція, рівень безробіття тощо. У першу десятку відповідно входять: Люксембург, Швейцарія, США, ФРН, Нідерланди, Франція, Австрія, Велика Британія, Японія, Фінляндія. Поміж 180 країн Україна займає 129 місце, Росія – 159, Куба – 177.

До найбільших країн – боржників у світі належать: Мексика (125 млрд дол), Китай (111), Росія (110), Бразилія (100).

Зовнішній борг України на 01.06.1999 р. дорівнював 12,4 млрд дол., в тому числі: Росії – 2 млрд дол., МВФ – 2,4; СБРР – 1,2; ЄБРР – 0,07; країнам ЄС – 0,35 млрд дол.

Науково-технічна співпраця може набувати наступних форм:

1. Експорт продукції, що репрезентує досягнення науково-технічного прогресу.

2. Кооперація країн у створенні нової техніки й технології з подальшим її впровадженням та використанням.

3. Спорудження за рубежем заводів «під ключ» або експорт комплексного обладнання при виробництві нової техніки.

4. Модернізація об’єктів за участю закордонних партнерів.

5. Оренда нового обладнання – лізинґ.