Насінництво цукрових буряків
Щоб запобігти розповсюдженню хвороб і шкідників, у сівозміні передбачають просторову ізоляцію між маточними буряками і насінниками не менш 1 км. З цієї ж причини не можна висівати їх після цукрових буряків і їхніх насінників. Посіви маточних буряків чоловічостерильного компоненту і запилювача розміщають на окремих полях. Якщо їх розміщають на одному полі, то ділянки з компонентами розділяють незасіяною смугою розміром майже ширини захвату сівалки.В системах обробітку ґрунту на маточних і фабричних цукрових буряках багато спільного. Але маточні буряки висівають пізніше, ніж фабричні, що обумовлює потребу в додатковому весняному обробітку для боротьби з бур’янами та розпушування ґрунту. Для цього з застосовують культиватори УСМК-5,4Б, які обладнані плоскоріжучими робочими органами. Потім ґрунт прикочують легкими коточками. Для передпосівної обробки використовують тільки гусеничні трактори. Норма висіву насіння: чоловічостерильного компоненту — 22-24 плода, батьківського — 18-20 на 1 м довжини рядка. Для сівби застосовують бурякові сівалки точного висіву.
Під маточні буряки добрива вносять у три строки: основне — під глибоку оранку восени, рядкове — під час сівби, підживлення — кореневе та позакореневе — під час вегетації рослин. Заходи догляду за маточними буряками повинні бути спрямовані на формування і збереження високої густоти насадження, забезпечення рівномірності розміщення рослин в рядках. У початкових фазах росту маточних буряків у зоні достатнього зволоження на кожному метрі рядка повинно бути 12 рослин, в зоні нестійкого зволоження — 10. Маточні буряки збирають з настанням стійкого похолодання при середньодобовій температурі повітря 6-8°С, строк закінчення збирання — до 20 жовтня. Маточні коренеплоди чоловічостерильного компонента та запилювача збирають і кагатують на зберігання окремо.
Вирощування насінників.
У сівозміні насінники розміщують після тих же попередників, що й маточні буряки. При розміщенні насінників у сівозміні передбачають просторову ізоляцію: між насінниками цукрових буряків і кормових, столових, напівцукрових — не менше 10 км; між насінниками гібридів однієї біологічної форми (диплоїдні чи поліплоїдні) — не менше 3, різних форм — 5, стерильними за пилком і фертильними (з нормальним пилком) — не менше 10 км. Під насінники застосовують поліпшений зяблевий обробіток ґрунту, добрива вносять під осінню оранку.
Безпосередньо перед садінням коренеплодів ґрунт рихлять культиваторами-глибокорозпушувачами на глибину до 22 см без перемішування його шарів. Мета рихлення — забезпечити вертикальність розміщення висадків і оптимальну глибину заробки їх у ґрунт, щоб над голівкою коренеплоду було 2-2,5 см землі.
При садінні коренеплодів масою до 250 г і довжиною 16-18 см для передсадильного рихлення застосовують також парові чи протиерозійні культиватори, які доповнюють рихлячими або стрілчастими лапами шириною до 150 мм. На запливаючих ґрунтах і в районах достатнього зволоження передсадильну культивацію проводять у два сліди (перший — на глибину 10-12 см, другий — на 16-20 см) одночасно з боронуванням.
Весною ґрунт між рядами кагатів боронують кілька разів до повного висихання. Землю з кагатів знімають у міру підсихання бульдозерами, а поверхню ґрунту вздовж траншей вирівнюють грейдерами. Після цього над коренеплодами в траншеях повинен залишитися шар ґрунту 8-10 см. Ранньою весною з настанням потепління, щоб запобігти підтоплення коренеплодів талими водами, з кагатів знімають сніговий покрив. При вибиранні коренеплодів із траншей ефективно використовувати модернізований траншеєкопач ТКУ-0,9А.
Для садіння необхідно забезпечити якісну підготовку садивного матеріалу. Коренеплоди сортують на сортувальних столах на три групи: придатні до садіння — цілком здорові коренеплоди; сумнівні — з нерозвиненими загниваючими "вічками"; непридатні до садіння — підмерзлі, загниваючі більш ніж на третину чи із загниваючою голівкою. Згнивші паростки і загниваючі кінці хвостів зрізують, здорові — залишають. Коренеплоди, придатні до садіння, одразу висаджують, а сумнівні складають у кучі, добре вкривають землею шаром 30 см і через 7 днів сортують. Здорові коренеплоди висаджують, а інші використовують на кормові цілі.
Виходячи з конкретних умов господарства необхідно створювати оптимальний запас маточних коренеплодів до садіння, застосовуючи перебирання і досадивне зберігання здорових коренеплодів у траншеях. Коренеплоди, які залишили на відкритому повітрі, швидко в’януть, втрачають тургор, а у висадків з таких коренеплодів значно збільшується кількість упрямців, у яких не розвиваються квітконосні стебла.
Прив’ялювання коренеплодів негативно впливає на урожайність насіння. При садінні коренеплодів, як і при збиранні і укладанні їх на зимове зберігання, необхідно дотримуватись правила "із землі в землю". Перед садінням у маточних коренеплодів бажано видалити кінчики хвостів, щоб вони не випирали з ґрунту після садіння.