Овочівництво закритого ґрунту

Добре зарекомендували себе на гідропоніці такі гібриди, як Верліока, Раїса, Червона стріла, Маєва, Євпатор, Фаталіст, Фараон, Джитана, Ультимо, Балдо, Претті, Калібра.

Для боротьби із бактеріозом (бактеріальною плямистістю) помідора використовують обробку насіння формаліном (1:100), а також обприскування рослин препаратом вітрін С — 2-3 л/га.

4. Технологія вирощування баклажан

З початку двадцятого сторіччя і донедавна баклажан вважався традиційною південною культурою. З наростанням проблеми пошкодження колорадським жуком площі під ним стали різко скорочуватися. Єдиним виходом стало вирощування баклажана в теплицях. І тут сучасні технології, особливо малооб’ємна гідропоніка, ширше розкрили можливості цієї культури, допомогли їй пережити нове народження.

Ключовий елемент в структурі баклажана — коронна квітка. Так називають першу квітку, що з’явилася на рослині. Пагони, що утворюються нижче від коронної квітки, для збільшення врожаю плодів протягом вегетації рекомендується систематично видаляти. Із пагонів вище коронної квітки вибирають 2-4 найбільш розвинених і підв’язують їх шпагатом до шпалери, висота якої понад 2 м. Протягом вегетації їх систематично обкручують з збільшенням кількості пагонів густоту рослин потрібно зменшувати.

Як відомо, коренева система баклажанів погано засвоює магній, тому доцільно раз на тиждень проводити позакореневе підживлення цим елементом (10-15 мг/рослину). Не можна також запізнюватись із збиранням плодів, оскільки при формуванні насіння рослини витрачають велику кількість магнію. Оскільки він входить до складу хлорофілу, то при запізненні із збором врожаю плодів ріст рослин зупиняється. При вирощуванні баклажана на різних субстратах переважним за виносом елементом є калій: його винос більше ніж азоту в 3 рази, а від фосфору — в 2-5 разів. Високі врожаї демонструють районовані на Україні гібриди Адона та Фабіна.

5. Технологія вирощування перцю

Стебло перцю прямостояче (штамбове), в основі здерев'яніле, у молодих рослин 4-5-гранне, у дорослих округле, до вершка ребристе, несправжнього дихотомічного характеру гілкування. Кожний пагін закінчується утворенням квіток та 1-2 плодів. За формою кущ буває штамбовим (гілкування стебла починається на висоті понад 20 см), напівштамбовим (10-20 см), кущовим (до 10 см). Листки крупні, темно-зелені, яйцевидні. Опушеність відсутня, що зумовлює меншу стійкість перцю до високих температур порівняно з помідором і баклажаном. Кількість пелюсток 5-8. Біля основи квітконіжки розвиваються ще дві бруньки, але вони часто відмирають, сягаючи 5 мм в діаметрі (перша фаза розвитку квітки). Загальна кількість квіток на рослині — 30-80 і більше.Цвітіння розпочинається на 80-90 день після появи сходів (в залежності від сорту). Йому сприяють висока температура і достатня кількість вологи. При 20...25°С насіння перцю проростає на 7-10, а при 15...17°С — на 20-22 день. При плюс 1°С і нижче хід фізіологічних процесів у рослині сповільнюється. Оптимальною температурою для цієї рослини є плюс 22...29°С. За середньодобових значень 30-35°С спостерігається пригнічення культури та посилюється враження рослин вілтом. За умови поєднання зазначеного процесу з вологістю повітря менш як 45-47% відмічається значне осипання пуп’янків, квіток, що різко знижує продуктивність рослин.

Перець вимогливий до вологи. Оптимальне значення її для ґрунту — 70-75% НВ, повітря — 80-85%. Нестача вологи веде до зменшення кількості репродуктивних органів, плоди що утворюються, дрібні, деформовані. Негативно реагує перець і на перезволоження — рослини захворюють на в’янення. Найбільша потреба в азоті відмічається через 40-45 днів після сівби або висаджування розсади. Співвідношення нітратної форми до амонійної 7:3 відповідно за будь-якої фази сприяє росту і розвитку перцю. При цьому ознаки нестачі азоту і калію чіткіше виявляються за тривалої вологої холодної погоди, а калію — за посушливої та жаркої.

Після висаджування розсади слід зважити, що перець дуже реагує на об’єм субстрату, в якому розміщується коріння. Особливо ретельно слід підходити до цього питання при вирощуванні перцю на плитках з мінеральної вати та розміщенні у піддонах. Оптимальним є об’єм 6-7 л на одну рослину, тому найкращі результати дають плитки 20-30?7,5 см. Кожну рослину підв’язують шпагатом до шпалери, систематично обкручуючи протягом вегетації. В поживних розчинах особливо важливим є оптимальне співвідношення калію до кальцію (відповідно 2-3:1). При його порушенні починається розвиток верхівкової гнилі, що посилюється в умовах інтенсивної сонячної радіації і високих температур. Доцільно використовувати гібриди Бендіго, Спірит, Ситія, Едісон, Фієста, Ред Барон, Полька, Галаксі та Ігл.