Технічні культури

1. Цукрові буряки

Біологічні особливості.

Цукрові буряки історично пристосовані до районів із достатньо високою відносною вологістю повітря. Рослини погано розвиваються за відсутності опадів у березні й квітні. Період появи сходів повинен бути теплим із помірним дощем, перша половина літа — прохолодною і дощовою, а потім має переважати помірно суха й тепла погода. За весь вегетаційний період з поверхні ґрунту, зайнятої цукровими буряками випаровується 25-30% води, випаровуваної рослинами. В основних районах бурякосіяння опадів не вистачає навіть для формування середнього врожаю, тому волога, нагромаджена у ґрунті в осінньо-зимовий період, стає надійним запасом для максимальної витрати її під час інтенсивного росту листя і коренеплодів.

Коефіцієнт транспірації коливається в межах 240-400. Для утворення 1 г сирої маси коренеплоду використовується 70-80 см3, а на 1г цукру — 450-500 г води. За врожайності 400-500 ц/га витрачається з 1 га близько 5000 м3 води. Найвищий урожай одержують при вологості 60-80% НВ. Критичний період цукрових буряків щодо вологи — кінець липня-початок серпня. Надмірна кількість води наприкінці вегетації призводить до зниження цукристості коренеплодів. Максимальний збір цукру з 1 га при вологості ґрунту 60% НВ.

Енергетичною основою рослинництва є сонячна радіація, яка визначається сумою фотосинтетично активної радіації (ФАР) за вегетаційний період. ФАР — частина сонячної радіації в інтервалі довжини хвиль 0,38-0,71 мкм, що використовується у процесі фотосинтезу. При нагромадженні цукру листки цукрових буряків найінтенсивніше використовують синьо-фіолетові (0,40-0,48 мкм), а для росту вегетативної маси — оранжево-червоні (0,65-0,69 мкм) промені.

За значенням для нагромадження цукру в коренеплодах у другій половині вегетації в районах достатнього зволоження важливу роль відіграють освітлення і температуру повітря, а в районах несталого й особливо недостатнього зволоження — волога. Ефективність світла і тепла залежить від забезпеченості рослин вологою та елементами живлення.

Від теплового режиму залежать схожість насіння, ріст рослин і продуктивність цукрових буряків. Потреба їх у теплі за період від сівби до технічної стиглості визначається сумою активних температур 2300-3000 °С. Найсприятливіша для проростання насіння — температура близько 20 °С. Від температури ґрунту залежить тривалість періоду проростання насіння. Так, при температурі ґрунту 1-2 °С насіння проростає протягом 45-60 днів; 3-4 °С — 25-30; 6-7°С — 10-15; 9-10°С — 8-10; 11-12°С — протягом 3-4 днів.

Сходи цукрових буряків переносять тимчасові заморозки на поверхні ґрунту мінус 3-5°С. Найпродуктивніша життєдіяльність рослин спостерігається при температурі кореневмісного шару ґрунту вдень близько 30 °С і вночі 10 °С. Фотосинтез і ріст рослин буряків краще відбуваються при температурі 20-22°С.

Восени перед збиранням цукрові буряки переносять тимчасові заморозки до мінус 5°С, а зібрані й невкриті коренеплоди пошкоджуються при температурі мінус 2°С. Активний ріст і нагромадження цукру тривають при осінній температурі вище плюс 6 °С.

Для формування врожаю цукрові буряки споживають велику кількість поживних речовин. На утворення 1 т коренеплодів і відповідної кількості гички з ґрунту виноситься: N -50-60кг, Р2О5 — 15-20 кг і К2О — 55-75 кг. Багато також використовується кальцію, магнію, сірки, марганцю, бору та інших елементів. Оптимальна кількість обмінного кальцію в ґрунті для цукрових буряків становить 60-70% ємності поглинання, обмінного магнію і калію — відповідно 10-15 і 3,5%.

Кращими ґрунтами для цукрових буряків є чорноземи типові малогумусні середньосуглинкові, чорноземи опідзолені середньосуглинкові, чорноземи лучні, лучно-чорноземні, темно-сірі опідзолені середньосуглинкові. Гірші — світло-сірі та сірі опідзолені середньосуглинкові. Оптимальна кислотність ґрунтів для буряків знаходиться у межах рН 6-7, а об’ємна маса — 1-1,2 г/см3. Найсприятливіше співвідношення для них води і повітря в ґрунті — 1:1, а оптимальна повітроємкість (некапілярна пористість) — 12-20%.

Технологія вирощування.

Місце в сівозміні. У зоні достатнього зволоження цукрові буряки розміщують після озимої пшениці в ланках сівозміни з багаторічними травами одного року використання, зайнятих удобрених гноєм парів, гороху. Ланка сівозміни з кукурудзою на силос дещо знижує продуктивність буряків.