Подільський соціально-економічний район

Район добре забезпечений водними ресурсами. Річки відносяться до басейнів Дністра, Південного Бугу та Прип’яті. В середньому на 1 мешканця району припадає 1,1 тис. м3 води. В межах району є два водосховища – Дністровське на Дністрі і Ладижинське – на Південному Бузі. Великих природних озер на території району немає.

У порівнянні з іншими районами України, Подільський соціально-економічний район на 30% забезпечений власними лісовими ресурсами. Перевагу мають дуб пухнастий, дуб звичайний, а також граб і бук.

У порівнянні з іншими районами, Подільський є бідним на мінеральні ресурси, що знайшло свій відбиток у галузевій структурі промислового комплексу району. З паливних ресурсів поширені торф і буре вугілля в Тернопільській області, що мають місцеве значення. Рудні мінеральні ресурси практично відсутні. Досить багатий район на нерудні корисні копалини, що і зумовило значний розвиток індустрії будівельних матеріалів. Так, господарське значення мають родовища каолінів і будівельного каменю (Глуховецьке, Турбівське, Великогадономецьке – Вінницька обл.); до 350 родовищ пісковиків гіпсів, мергелю, крейди ( найбільші – Почаївське, Великобірківське, Теребовлянське, Бучацьке, Заліщицьке, Кремененцьке в Тернопільській області; Кам’янець-Подільське, Ново-Ушицьке в Хмельницькій області). Є також поклади цегельно-черепичної сировини, гончарних глин. Наявність Українського кристалічного щита обумовлює видобуток такої будівельної сировини як граніти (Гніванськ, Стрижавське, Жежелівське у Вінницькій області, Шепетівське в Хмельницькій області), мармуру (Кам’янець-Подільське).

Велике значення в районі мають джерела мінеральних вод, що мають лікувальне та рекреаційне значення (Хмільник, Житник, Липовець у Вінницькій області; Гусятинське, Настасівське, Конопківське у Тернопільській області; Полонське, Шепетівське у Хмельницькій області).Отже, природні умови та ресурси району є сприятливими для розвитку сільського господарства, будівельної індустрії та рекреації. Водночас, така звуженість мінерчльно-сировинної бази гальмує розвиток промислового комплексу району.

Функціонально-компонентна структура

Територіально-господарський комплекс Подільського соціально-економічного району має складну галузеву і функціонально-компонентну будову, що складається з низки взаємозв’язаних міжгалузевих територіальних комплексів: машинобудівного, легкого, харчового, лісового, хімічного, індустріально-будівельного, рекреаційного, хімічної індустрії, паливно-енергетичного і транспортного. Більшість з згаданих комплексів розвивається на основі трудових і природних ресурсів і забезпечує як власні, так і міжрайонні потреби.

Машинобудівний комплекс представлений виробництвом сільськогосподарських машин, приладобудуванням, виробництвом освітлювальної техніки і радіоапаратури. Він орієнтується на кваліфіковану робочу силу, інфраструктуру міських поселень і споживача.

У територіальній структурі комплексу виділяються машинобудівні центри – насамперед це багатофункціональні обласні центри, а також Бар, Могилів-Подільський, Ямпіль, Кам’янець-Подільський, Красилів, Шепетівка і вузькопрофільні – Гайсин, Жмеринка, Козятин, Ладижин, Хмільник, Бучач, Городок, Дунаївці, Деражня, Славута, Старокостянтинів. Загалом нараховується до 243 підприємств цього комплексу. Нажаль сьогодні галузь перебуває не в кращому стані. Так, сільськогосподарське машинобудування вважається одним з напрямків спеціалізації Подільського соціально-економічного району. Але наразі галузь знаходиться в занепаді.

З агропромисловим комплексом тісно пов’язані галузі харчової та легкої промисловості.

Переробка цукрового буряка є однією з галузей спеціалізації регіону (тут виробляється понад 1/4 цукру України, найбільше – у Вінницькій області). Найбільші центри з переробки цукрового буряка - Тернопіль, Хоростків, Чортків, Красилів, Городок, Вінниця.

Борошномельна та її похідна - хлібопекарська промисловість, представлена практично у всіх міських поселеннях району. Тут виробляється до 13 % борошна України.

Регіон є важливим по виробництву м’яса (24,4% від загальноукраїнського виробництва), ковбас (12.3%), масла (15,0%), твердих жирів (23,2%).

Основними центрами текстильної, швейної і трикотажної промисловості є Тернопіль (бавовняний комбінат), Хмельницький, Дунаївці. Переважно підприємства галузі працюють на привізній сировині.