Аналіз балансів трудових ресурсів економіки районів України
В умовах зниження природного приросту трудових ресурсів велике значення має поліпшення їх якісного складу. Прогресив¬ною вважається структура трудових ресурсів, у якій більше осіб віком до 40 років. В умовах науково-технічного прогресу це най¬важливіший фактор трудозабезпечення майже всіх галузей еконо¬міки. Аналіз тенденцій природного приросту населення, зрушень у його віково-статевій структурі є основою для прогнозування на перспективу чисельності й структури трудових ресурсів. Методи прогнозування різноманітні, але їх метою є найбільш репрезента-тивні дані про майбутні кількісні і якісні параметри трудового по¬тенціалу.Щодо темпів зростання населення України, то вони надто по¬вільні через зниження природного приросту, його механічну рух¬ливість та інтенсивний відплив осіб молодого віку, що зумовлює деформацію вікової структури працездатних. У перспективі очіку¬ється зменшення приросту трудових ресурсів, що позначиться на розширеному відтворенні і зумовить потребу максимальної орієн¬тації на впровадження трудозберігаючих технологій.
Нерівномірне розміщення трудових ресурсів в областях, знижен¬ня абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адмініс¬тративних районів, низький рівень ефективності використання робо¬чої сили в галузях народного господарства зумовлюють потребу нау¬кових досліджень і практичних заходів щодо раціонального викорис¬тання ресурсів живої праці не тільки в галузях, с й в окремих районах України. Розв'язання цієї проблеми можливі завдяки підвищенню продуктивності праці на основі максимального використання досяг¬нень науково-технічного прогресу. У пропорційному розвитку еконо¬міки важливу роль відіграє не тільки економія витрат живої праці, а й матеріалів, сировини, енергії, раціональне використання виробничих фондів, раціоналізація транспортних вантажопотоків на основі нау¬ково обґрунтованого розміщення продуктивних сил. Економія витрат живої праці передбачає впровадження трудозберігаючих технологій, що дасть змогу зменшити витрати ручної праці.
Однією з найважливіших проблем є підвищення ефективності використання трудових ресурсів у сільському господарстві. В бага¬тьох адміністративних районах сільськогосподарські підприємства гостро потребують додаткової робочої сили, незважаючи на те, що в цій галузі матеріального виробництва зосереджено майже 5 млн. чол., що становить майже 21,1 % середньорічної чисельності зайнятих у народному господарстві. Причини такого дефіциту не однозначні. На¬самперед різко погіршилася віково-статева структура сільського на¬селення. Низький рівень механізації й електрифікації виробничих процесів зумовлює значну трудомісткість продукції. Недосконалі й форми організації виробництва та оплати праці. Все це потребує ви¬сокого рівня зайнятості населення в сільському господарстві. До речі, зазначені причини зумовлюють відплив із сіл трудових ресурсів, на¬самперед молоді та кваліфікованих працівників.
Скорочується чисельність працівників у матеріальному вироб¬ництві, водночас збільшуючись у кооперативному, індивідуально¬му та приватному секторах. Виникли нові сфери зайнятості — кооперативи для виробництва товарів і послуг та індивідуальні се¬лянські, фермерські господарства, помітно зросла кількість особис¬тих підсобних господарств, малих і спільних підприємств, спілок орендарів. Значна кількість населення, особливо молоді, зайнята в тіньовій економіці. Одночасно в країні зростає безробіття. Тому в сучасних умовах необхідно шукати додаткової можливості для розширення сфери зайнятості населення. Враховуючи те, що по¬пит на товари широкого вжитку і послуги високий, а можливості його задоволення незначні, створення нових і розширення діючих підприємств можна вважати досить місткою сферою додаткової зай¬нятості населення.
Аналіз приросту та особливостей зайнятості населення України свідчить про те, що в межах її території є певні надлишки праце¬здатного населення, насамперед у малих містах. Такий надлишок зумовлює можливість виникнення безробіття в умовах проведення радикальної економічної реформи.
Безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку через відсутність роботи, яка їм підходить, зареєстровані в державній службі зайнятості, справді шукають роботу та здатні приступити до праці.
Проблема безробіття стає дедалі серйознішою, кількість безро¬бітних постійно зростає.
Для раціонального розміщення виробництва, пропорційного розвитку продуктивних сил економічних районів та областей вели¬ке значення має аналіз балансів трудових ресурсів. Баланс — це документ, що характеризує наявність і склад трудових ресурсів, їх розподіл за видами зайнятості, сферами і галузями господарства та суспільними групами.
Баланси поділяють на звітні й планові. У звітних балансах ві-дображують фактичний стан трудових ресурсів на певну календар¬ну дату. В планових балансах на основі аналізу використання тру¬дових ресурсів з урахуванням завдань економічного і соціального розвитку визначають основні джерела й форми забезпечення кад¬рами господарства, зрушення в пропорціях затрат праці між сфе¬рами і галузями народного господарства. За своєю структурою ба¬ланс складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і ви¬тратної (розподіл трудових ресурсів). Обидві частини балансу ма¬ють кореспондуватися.На регіональному рівні при встановленні ресурсної і витрат¬ної частин балансу між ними інколи виникає невідповідність. У тому випадку, коли переважає ресурсна частина звітного балан¬су, необхідно в плановому балансі передбачити заходи щодо ство¬рення додаткових робочих місць з метою забезпечення повної зайнятості. При аналізі регіональних балансів трудових ресурсів з урахуванням тенденцій до їх природного приросту відповідні органи розробляють заходи щодо оптимального використання трудових ресурсів у районах, де є надлишок трудових ресурсів, і зниження трудомісткості виробництва та підвищення ефективності використання наявних ресурсів живої праці в трудодефіцитних районах.