Типи економічних районів. Особливості економічного районування в Україні
Галузеве (спеціальне) економічне районування потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей виробництва. Цей тип економічних районів виникає під впливом закономірності територіальної концентрації підприємств окремої галузі народного господарства і пов'язаних з ними об¬слуговуючих виробництв, їх територіальна локалізація залежить в основному від наявності на певній території необхідних природ¬них передумов (грунтово-кліматичних і сировинних ресурсів), крупного споживача продукції, сприятливих транспортних зв'яз¬ків тощо.
Так, наприклад, у сільському господарстві виділяються райо¬ни виробництва технічних і зернових культур, виноградарства і садівництва, а в промисловості — райони вугільної, металургій¬ної, хімічної, легкої та інших галузей індустрії.
Галузеві економічні райони є складовою частиною загальних економічних районів. Галузеве районування посилює наукову об-грунтованість визначення території загальних економічних районів.
Загальне (інтегральне) економічне районування базується на регіональних народногосподарських комплексах, в основі яких знаходяться територіально-виробничі комплекси різного ступеня сформованості або їх складові частини.
За цим районуванням виділяється три підтипи інтегральних економічних районів: великі (макрорайони), середні (мезорайони) і малі (мікрорайони).Великі (інтегральні) економічні райони — це поділ території країни на найбільші територіальні частини, які об'єднують кілька адміністративних областей, або адміністративні області з авто¬номною республікою, або адміністративні краї з автономними областями. Головною метою визначення цих районів є виявлення і розмежування великих існуючих чи тих, які ще тільки формую¬ться, територіально-виробничих комплексів для визначення на¬прямів їх раціонального розвитку і більш ефективного використання їхнього ресурсного потенціалу. Ці райони використову¬ються для довгострокового прогнозування розвитку і розміщення продуктивних сил, формування загальнодержавних баз промис¬лового чи сільськогосподарського виробництва, які не можуть бути сформовані в межах тільки однієї адміністративної області.
У великих економічних районах, крім галузей спеціалізації в масштабі держави, повинні розвиватись і інші основні галузі ви¬робництва з метою більш повного використання місцевих ресур¬сів і зменшення обсягів девізної продукції з інших районів.
Виникнення і розвиток великих економічних районів може відбуватися в країнах з територією не менше 300—500 тис. км2. В країнах з меншою територією формуються тільки мезо- і мікро¬райони, тобто райони другого і третього порядку (підтипи міжга¬лузевих районів).
Середні (інтегральні) економічні райони, як правило, є підра¬йонами великих економічних районів. Це територія однієї неве¬ликої країни чи адміністративної області, краю, автономної рес¬публіки, тобто це територіальні одиниці економічного району¬вання. Об'єктивною основою цього районування виступає тери¬торіальний поділ праці як в масштабах країни, так і в межах ве¬ликих (інтегральних) економічних районів.
На території цих районів знаходяться ядра крупнорайонних ТВК або їх складові частини. У даному підтипі економічних ра¬йонів основну районоутворюючу роль відіграють великі багато¬функціональні міста, які разом з тим є і найбільшими промисло¬вими і транспортними вузлами. Ці міста є тими ядрами районів, які пов'язують їх периферію в єдине ціле.
Середні економічні райони об'єднуються у великий економіч¬ний район зоною районоформуючого впливу великих регіональ¬них центрів з системою спеціалізації і кооперування їхніх під¬приємств. З метою більш повного використання свого ресурсного потенціалу спеціалізація виробництва в цих районах здійснюєть¬ся не тільки на основних галузях, а й на виробництві другорядної продукції, потрібної для кожного великого економічного району. Ці райони використовуються як для прогнозування рівня розвит¬ку виробництва і невиробничої сфери та розробки державних програм галузевого розвитку, так і для управління господарською діяльністю.
Малі райони (мікрорайони) — це найнижчий ступінь інтег¬ральних економічних районів. Вони органічно пов'язані з низо¬вим адміністративно-господарським районуванням, їх територія відповідає території внутріобласних адміністративних районів.
4. ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ УКРАЇНИ