Типи економічних районів. Особливості економічного районування в Україні
ПЛАН
1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ
2. ОСНОВНІ РАЙОНОУТВОРЮЮЧІ ФАКТОРИ
3. ОСНОВНІ ТИПИ ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ
4. ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ УКРАЇНИ
5. ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ
Основою формування економічних районів є тери¬торіальний поділ праці, що зумовлює виробничу спеці¬алізацію окремих територій і розвиток міжрайонної коо¬перації. Об'єктивними умовами виділення і розвитку економічних районів виступають наявні природні ресур¬си, особливості економіко-географічного положення те¬риторії, чисельність населення, виробничий потенціал, рівень господарського освоєння території. Сам процес економічного районування являє собою доцільний, на¬уково обгрунтований поділ країни на економічні райони.
Деякі вчені західних країн при визначенні сутності економічних районів віддають перевагу природному фактору — однорідності природи. Інші вчені вважають, що природний фактор — дуже важливий для форму-вання економічних районів, але він не є вирішальним. Однорідні за природними умовами райони можуть спів¬падати і не співпадати з економічними районами.
В реальній дійсності формування економічних ра¬йонів пов'язано із способом виробництва, рівнем роз¬витку і особливостями розміщення продуктивних сил. У докапіталістичних формаціях, коли територіальний поділ праці ще не набув свого розвитку, не було і об'єк¬тивних умов для формування економічних районів. Виникнення і формування їх відбулося в умовах розвинутого товар¬ного виробництва і подальшого розвитку суспільного територі¬ального поділу праці.
Значного розвитку набула теорія і методологія економічного районування у постсоціалістичних країнах, насамперед в працях учених колишнього Радянського Союзу, що було зумовлено роз¬витком планової господарської системи.
Поглиблення територіального поділу праці, ускладнення те-риторіальної структури народного господарства та посилення аг-ропромислової інтеграції вимагають подальшої розробки теорії економічного районування. В післявоєнні роки значний вклад у вирішення цієї проблеми зробив М. М. Колосовський, який по¬глибив наукові основи економічного районування розкриттям сут¬ності територіально-виробничих комплексів (ТВК) як основи еко¬номічного району; через пізнання енерговиробничих циклів (ЕВЦ), що являють собою тісно пов'язані виробничо-технологічні про¬цеси від переробки сировини до випуску кінцевої продукції.
В результаті глибоких наукових розробок і дискусій визначи¬лись загальноприйнятні наукові основи економічного районування. Виходячи з позицій діалектичного підходу до розвитку і розміщення продуктивних сил і об'єктивності процесів формування економічних районів, науково визначені районоутворюючі фак¬тори, принципи і критерії виділення економічних районів та їх основні типи.
2. ОСНОВНІ РАЙОНОУТВОРЮЮЧІ ФАКТОРИ
На формування економічних районів впливають різні факто¬ри: природні, економічні та історичні. Основними серед них є економічні.
Головним районоутворюючим фактором у кожній країні є су¬спільний територіальний поділ праці, який є результатом просто¬рового прояву дії загального економічного закону суспільного поділу праці.