РПС машинобудування
У найменш розвинутих країнах машинобудування представлене здебільшого ремонтними та збиральними підприємствами.
Отже, Західна Європа, Японія, США є основними постачальни¬ками виробів високої складності для світового ринку. "Нові" маши¬нобудівні країни продукують масові товари середнього технічного рівня, у них відбувається ускладнення машинобудівних виробництв[2].
§ 2.2 Регіони світового машинобудування.
У світовому машинобудуванні сформувалося п'ять регіонів.
Північноамериканський регіон виробляє понад 30% продукції, має найширшу номенклатуру виробів та спеціалізується на випус¬ку науко- й капіталомістких товарів. На нього припадає 1/4 про¬дукції світового автомобілебудування, 2/3 цивільного літакобуду¬вання й 70% великих ЕОМ. Регіон виступає експортером продукції високої складності, виробів важкого машинобудування й наукомістких галузей. Поряд з цим він імпортує різноманітну побутову техніку, автомобілі, судна.Західноєвропейський регіон виробляє 25 — 30% продукції світо¬вого машинобудування. Це переважно машини середньої складності, але чимала частка припадає й на вироби особливої складності. Заво¬зиться високоскладна техніка з США, а менш складна, але праце-містка, — з Японії та країн, що розвиваються.
Східно- та Південно-Східноазіатський регіон з центром у Японії виробляє 20% світової продукції машинобудування. У Японії маши-нобудування досягло високого ступеня структурного й науково-технічного розвитку тільки-но на початку 80-х років. Чільним напря¬мом розвитку машинобудування Японії є вивезення малокваліфікованих і середніх за рівнем виробництв до країн з дешевшою працею. Експортер виробів високої складності, побутової техніки, регіон за¬возить продукцію найвищої складності з США та Західної Європи.
Країни СНД та Східної Європи виділяються розвитком вер-статобудування (Чехія, Україна, Росія), автомобілебудування (Угор¬щина, Україна, Білорусь, Росія), авіа- та ракетобудування (Україна, Росія), морського суднобудування (Україна, Росія, Польща), військо¬вого машинобудування (Україна, Росія). В них досить дешева робо¬ча сила, в деяких галузях (авіа-, ракето-, суднобудування та військо¬ва техніка) їх продукція не поступається світовим аналогам, але, з другого боку, виробництво застаріло, потребує модернізації і залу¬чення значних інвестицій.
В країнах Латинської Америки (Бразилія, Аргентина) формуєть¬ся п'ятий регіон на базі виробництва ЕОМ (електронно-обчислювальних машин), літаків, автомобілів, суднобудування — в Бразилії; авіа- та автомобілебудування — в Аргентині[2].
Розділ 3. Галузі машинобудування.
§ 3.1 Галузева структура машинобудування в світі.
Важке машинобудування виробляє гірничо-шахтне, нідйомно-транснортне, металургійне обладнання, устаткування для хімічного та будівельного комплексів, шляхові машини (бульдозери, екскава¬тори, катки, грейдери) тощо. Воно є металомістким, тому тяжіє до металургійних баз; водночас воно — громіздке, тому тяжіє до спо¬живача. Продукція цієї галузі випускається невеликими партіями або навіть одиничними зразками (парові казани, турбіни, прокатні стани) і є працемісткою.
Високим рівнем розвитку важкого машинобудування характе¬ризуються насамперед розвинені країни, де є важка промисловість. Серед країн, що розвиваються, важке машинобудування орієнтуєть¬ся на добувну промисловість (видобуток нафти, газу, руди, вугілля) чи на металургійну промисловість (Індія, Бразилія, Аргентина).
Транспортне машинобудування складається з виробництва ав¬томобілів, морських та річкових суден, локомотивів, вагонів, трамваїв, тролейбусів тощо. Воно орієнтується переважно на економічно роз¬винені країни, де є значний попит на цю продукцію, а також на сиро¬винну базу[2].
Автомобілебудування позначене великою капіталомісткістю, а гостра конкуренція зумовлює високий рівень монополізації. Най¬більшими монополіями з виробництва легкових автомобілів є "Вольво", "Даймлер-Бенц", ФІАТ, БМВ, "Дженерал-моторс", "Форд-мотор", "Тойота", "Нісан", "Опель".