Вітчизняне кораблебудування
Україна належить до країн з відносно високим рівнем розвитку суднобудування. Вона давала понад 40% колишнього загальносоюзного виробництва суден. Нині в галузі працює 110 тис. ро¬бітників. Суднобудівний комплекс складається з 8 суднобудівних. 5 машинобудівних, 11 приладобудівних заводів, 27 спеціалізованих КБ і НДІ.
На світовому ринку суднобудування склалась дуже сприятлива для Українп ситуація. Сьогодні найбільшими виробниками суден у світі є Пів-денна Корея та Японія, на кілька порядків відстають від них Німеччина, Польща, Китай, Італія, Румунія, Тайвань, Фінляндія, Україна, Іспанія, Росія, Хорватія, Данія, Франція, Бразилія, Туреччина, Спнгапур, Нідер¬ланди, Норвегія, Великобританія, Індія (за обсягом іноземних замовлень на 2004 р.). Значний попит на нові судна у світі пов'язаний із старінням флоту в більшості країн світу та прийняттям нового міжнародного зако¬ну, котрий забороняє заходити в порти суднам, строк експлуатації яких більший 10 років. Обсяг виробництва суднобудівної продукції в Україні не зменшується, як в інших галузях, а навпаки, зростає. Це одна з перспе¬ктивних галузей машинобудування. На 2002 - 2005 рр. укладено контракти на будівництво 33 суден на $930 млн. близько 90% яких піде на експорт. Головні замовники - Греція й Росія.
Українські судновласники не в змозі замовляти судна на наших за¬водах через їх високу вартість. «Укррічфлот», наприклад, замовив нові судна в Румунії, де передоплата на 10% менша. Тільки одне судно замови¬ло Чорноморське пароплавство - балкер типу «Панамакс» (за контрактом передбачене будівництво ще 3 суден).
Найкраще фінансове становище на миколаївських, херсонських, керченських підприємствах, які випускають танкери. Певні труднощі пе-реживають Київський завод «Ленінська кузня», Феодосійське «Море». Основною проблемою залишаються витрати на утримання соціальної ін-фраструктури підприємств, а також надто високі кредитні ставки. Проте рентабельність галузі утримується на рівні 18-20%, що відповідає світо¬вим стандартам. Залишається дуже складною система фінансування підприємств галузі.
Як уже зазначалося, головним замовником української суднобуді¬вної продукції є Греція, для якої будуються рефрижератори. Завод ім. 61 комунара підписав контракти на 8 рефрижераторів (водомісткістю 45 тис т) на суму $ 120 млн, Чорноморський завод - на 9 танкерів (68 тис. т) на суму $280 млн. Вагомим замовником є також Росія. Для неї буду¬ються танкери-продуктовози (28 тис. т), бурове судно на Херсонському заводі, морозильні траулери-рибовози на Чорноморському заводі. За останні роки Херсонський завод випустив для Росії та Норвегії 5 танке-рів-нафтовозів, два лісовози для Норвегії, два постачальницьких судна для Росії, продав док для Кореї. Миколаївський Чорноморський завод за останні 3 роки випустив 5 великих морозильних траулерів для Росії, у 1995 р. - траулери для Росії, України, а також два танкери для Греції. Керчен¬ський завод «Затока» побудував за останні 3 роки 3 танкери для Греції, будує ще два, Миколаївський завод «Океан» побудував 5 насипних суден для Греції і два рибопереробних для Росії.
Українське суднобудування відзначається високим рівнем вироб¬ництва корпусів суден і відстає в розвитку виробництва необхідного суднового обладнання. Тому для поліпшення якості продукції укладено договір з Великобританією на постачання відповідного обладнання.
З цією країною ведуться переговори про створен¬ня СП для будівництва суден типу «Панамакс» вантажопідйомністю 70 тис. т. Прикладом іноземного інвестування галузі може бути створен¬ня СП на базі Керченської «Затоки». Миколаївські суднобудівники співпрацюють з американською компанією ІВМ.
Для вдосконалення розвитку галузі розробляється національна програма суднобудування.
Управління суднобудівної промисловості є структурним підрозділом Департаменту оборонно-промислового комплексу Міністерства промислової політики України (далі Управління) і провідним органом із забезпечення реалізації державної промислової політики в суднобудівній підгалузі.
В структуру Управління входять:
- відділ цільового аналізу діяльності та розвитку суднобудівного виробництва;
- відділ розвитку науково-технічного та машинобудівного потенціалу у суднобудуванні.