Ринок легкої промисловості
За даними Міністерства промислової політики України, динаміка обсягів виробництва товарів легкої промисловості в період з 1991 по 1999 роки характеризувалася постійним спадом. Найбільш глибоким він був серед галузей вітчизняної промисловості. В результаті питома вага галузі в сукупному обсязі промислового виробництва скоротилась з 10,8 % у 1990 році до 1,1 % на початок 2004 року, виробництво ж основних товарних груп - у 5-10 разів. Внесок підприємств легкої промисловості до консолідованого бюджету України нині становить 0,45 % (близько 230 млн грн) проти 14 % у 1990 році. Середньорічна кількість працюючих за три останні роки скоротилась удвічі й нині становить 147 тисяч (у 1990 році - 756 тисяч) працюючих. Майже половина підприємств легкої промисловості України (загалом близько 850) нині працює збитково, виробничі потужності й трудові ресурси завантажені на 15-60 %.
Найскладніша ситуація в текстильній галузі. Обсяги виробництва тканин мізерні: лише 6 % від результатів 1990 року. З 245 підприємств понад 30 % простоюють, а на працюючих - завантаженість до еквіваленту повної зайнятості становить 10-50 %. Тож їм не до модернізації виробництва, оновлення технологічного циклу.
Засилля ж імпорту на внутрішньому ринку змусило підприємства вітчизняної легкої промисловості працювати переважно за давальницькими схемами. За оцінками спеціалістів, частка такої сировини при виробництві швейних виробів становить 90 %, трикотажних - 70 %, тканин - 65 % і взуття - 50 %.
Майбутній вступ України до СОТ не гарантує вітчизняним підприємствам, зокрема й легкій промисловості, спокійнішого життя. Особливо болюче б'є засилля нелегального імпорту й так званого секонд-хенду. За даними щорічних обстежень роботи непродовольчих ринків, що проводять органи статистики, обсяг продажу товарів легкої промисловості на них у загальному товарооборті становить 79-87 %, причому значна частка - товари невідомого походження. Так, за офіційною статистикою, панчішно-шкарпеткових виробів на внутрішньому ринку України навіть недостатньо (припадає 0,7 пари на людину), водночас ринок перенасичений цим видом товару. Найгірша ситуація - на внутрішньому ринку тканин, де імпорт перевищує власне виробництво втричі.
На думку експертів асоціації "Укрлегпром", обсяги контрабанди товарів легкої промисловості в Україну в 6 разів перевищують легальний імпорт. У легальному режимі в Україну щорічно ввозиться готовий одяг і взуття на суму 500 млн грн. Їх реалізація здійснюється через магазини. А на ринках реалізуються товари на суму понад 4 млрд грн, з яких 80 % - імпортна продукція. Практично всі імпортні товари, що продаються на ринках, - контрабандного походження.
Спеціалісти "Укрлегпрому" за минулорічними даними Держмиткому обрахували середню задекларовану ціну одиниці певних груп товарів (у грн): панчішно-шкарпеткові вироби - 0,16; взуття шкіряне - 6,36; пальта, куртки - 6,36; светри, пуловери - 3,0; сорочки - 1,3; костюми - 3,3; одяг з натурального хутра - 183. Реальна ж ціна в країнах-імпортерах (у грн) становить відповідно - 2,50; 65,0; 250; 35; 28; 150; 3000. Обсяги імпорту "секонд-хенду" текстильних виробів у 3,3 раза перевищують обсяги вітчизняного виробництва одягу. На внутрішньому ринку товарів легкої промисловості частка контрабандного, "сірого" імпорту і товарів тіньового виробництва становить 82,7 %, решта: офіційний імпорт - 5 %, вітчизняне виробництво на внутрішній ринок - 12,3 %. Як кажуть, коментарі тут зайві.
Сьогодні на голому ентузіазмі не відвоювати втрачених позицій. Виграє той, хто зумів краще пристосуватися до роботи за умов становлення ринкових відносин, знайти нових ефективних власників у результаті реструктуризації чи приватизації. У тій же текстильній галузі вже почалися процеси відродження. Так, компанія "Текстиль-контакт" викупила частину виробничих потужностей Донецького бавовняно-паперового комбінату, який з 2002 року практично зупинив виробничу діяльність. Нині налагоджено випуск продукції. Інший приклад. Компанія "Лоджистик Сервіс" придбала на приватизаційному конкурсі пакет акцій у розмірі 26 % Тернопільського бавовняного комбінату і ще 30 % отримала в управління. На майже збанкрутілому підприємстві відтворюється виробництво сучасних бавовняних тканин. Також серйозно взялися за відродження банкрута - житомирського ВАТ "Льонотекс" (колишнього льонокомбінату), який простоював роками. Віднині на підприємстві працюють понад дві тисячі працівників.За свідченням керівництва Асоціації "Укрлегпром", найпозитивніші тенденції спостерігаються серед підприємств, які виготовляють товари з хутра. Непоганих виробничих успіхів домагаються такі підприємства, як "ФІМ" (м. Жовті Води на Дніпропетровщині), "Текстерна" (Тернопіль), "Селена" (Запоріжжя), "Дана" (Київ), "Тікаферлюкс" (Івано-Франківська область) та інші. Створені переважно на базі державних, вони акціоновані. Тут дбають про модернізацію виробництва, впроваджують сучасні форми менеджменту і маркетингу, активно виходять з власною продукцією на зовнішні ринки.
Однак дійсно процвітаючих вітчизняних підприємств легкої промисловості не так багато, як хотілося б. Адже держава ще не спромоглася створити на внутрішньому ринку товарів легкої промисловості цивілізованих правил гри. Тож, як не прикро, але вітчизняна легка промисловість - потенційно високорентабельна галузь зі швидким фінансовим оборотом і швидкою віддачею інвестицій - перебуває у процесі тривалої стагнації. І умови для її відродження є. Але кардинальні зміни можуть початися лише з рішучих практичних заходів податкових і митних служб щодо захисту внутрішнього ринку від імпортних товарів легкої промисловості сумнівного походження.