Ринок легкої промисловості
Провідною галуззю легкої промисловості с текстильна проми¬словість, яка представлена бавовняними, вовняними та лляними виробництвами. В структурі бавовняної промисловості виділяють прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбу вал ьнообробне ви¬робництво. Найбільш потужні бавовняні підприємства знаходя¬ться у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (ба-вовнянопрядильний комбінат), Нікополі (прядильно-нитковий ком¬бінат), а також у Києві, Харкові, Чернівцях, Івано-Франківську, Львові, Полтаві, Коломиї, Коростишеві та Родомишлі. У 1998 р. бавовняна промисловість України забезпечувала 62,5% загально¬го виробництва тканин.
Вовняна промисловість представлена первинною обробкою вов¬ни, виготовленням пряжі, тканин та виробів. Підприємства галузі розташовані у Чернігові, Харкові, Києві, Донецьку, Кривому Розі, Одесі, Луганську, Сумах, Черкасах, Богуславі, містах Чернівець¬кої та Закарпатської областей. У структурі виробництва тканин усіх видів на вовняні тканини припадає 7,8%.
Лляна промисловість України розвивається на власній сиро¬вині. Підприємства — основні виробники лляної продукції зосе¬реджені у Рівненській, Житомирській, Чернігівській та Львівсь¬кій областях; в Одесі знаходиться підприємство конопледжутової промисловості, в Харкові — канатний завод. Лляні тканини становлять близько 11,3% загального виробництва тканин в Україні. Продукція цієї галузі повністю задовольняє потреби України, а певна частина — експортується.
Шовкова промисловість України, що значною мірою пов'яза¬на з виробництвом хімічних волокон і виробляє близько 8,8% тканин, зосереджена у Києві, Черкасах, Луганську, Лисичанську. Трикотажна промисловість України випускає досить різнома¬нітний асортимент продукції, однак за 1991—1998 pp. обсяги ви¬робництва продукції цієї галузі скоротилися більш ніж у 50 разів (з 351 млн. шт. виробів у 1990 р. до 6,5 млн. шт. виробів у 1998 p.). Підприємства цієї галузі розміщені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Сімферополі, Миколаєві, Донецьку, Івано-Франківську, Луганську, Чернівцях, Дніпропетровську, Хмельницькому та інших містах.
Швейна промисловість зорієнтована переважно на споживача продукції, тому підприємства цієї галузі розміщені у великих на¬селених пунктах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську.
Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємства¬ми, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сиро¬вину. За останні роки у взуттєвій промисловості України спосте¬рігається істотне скорочення обсягів виробництва: якщо у 1990 р. випускалось 196 млн. пар взуття, то у 1998 р. — лише 8,9 млн. пар. Взуттєві фабрики діють у Києві, Харкові, Луганську, Львові, Одесі, Запоріжжі, Кривому Розі, Хмельницьку та інших містах.
Хутрове виробництво представлено підприємствами, які пере¬робляють натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та випускають різноманітні вироби з них. Хутрові підприємства працюють у Харкові, Львові, Одесі, Балті, Краснограді, Жмерин¬ці, Тисмениці.
Обсяг імпорту продукції легкої промисловості становив 1 млрд.дол., що на 215,8 млн.дол., або в 1,3 раза, більше, ніж у 2004 році.
Збільшення імпорту в цій групі спостерігалося по бавовні – в 1,4 раза, або на 36,9 млн.дол.; хімічних штапельних волокнах – на 16%, або на 18,5 млн.дол.; ваті, спеціальній пряжі, тросах, канатах – в 1,5 раза, або на 16,4 млн.дол.; трикотажному полотну – в 2,1 раза, або на 30,3 млн.дол.; одягу і речах одягу текстильних – в 1,6 раза, або на 24,8 млн.дол.; інших готових текстильних виробах – в 1,4 раза, або на 20,8 млн.дол.; взуттю – в 1,5 раза, або на 25,9 млн.дол. тощо.
Збільшення імпорту продукції, що використовується для виготовлення готових виробів легкої промисловості, можна вважати виправданим (бавовна, волокна, тканини, фурнітура тощо). Однак до збільшення імпорту на український ринок готової продукції легкої промисловості, який за 2003 рік збільшився в 1,5 раза, або на 71,5 млн.дол. і становив третину всього приросту імпорту по галузі легкої промисловості, слід придивитися пильніше.
З імпортом продукції легкої промисловості складається суперечлива ситуація. За підсумками 2005 року, з України експортовано продукції легкої промисловості на 1 млрд.дол, а імпортовано практично на ту ж суму. Як відомо, галузь легкої промисловості працює переважно за давальницькими схемами, за якими при надходженні компонентів виробництва для готових виробів експорт повинен випереджати імпорт принаймні на 15-20% доданої вартості в готових виробах. На жаль, ця тенденція не простежується.
Таким чином, можна зробити висновок, що ввезена сировина навіть на давальницьких умовах залишалася після переробки на вітчизняному ринку у вигляді готових виробів, задовольняючи зростаючий попит населення в якісних текстильних та швейних виробах.На початок 2006 року на Україні нараховувалося близько 160 фабрик які були зайняті у виробництві тканин та суконь. Але лише 30% доходу цієї галузі надходило до українського бюджету. За радянських часів продукція підприємств легкої промисловості входила до “групи Б” – саме тому цей сектор не отримував значних інвестицій та вважався не таким важливим як галузі, які входили до групи “А”.