Особливості міжнародних автомобільних перевезень

З багатьма державами Україна уклала двосторонні догово¬ри. Це, зокрема:

— Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про міжнародні автомобільні перевезення від 18 травня 1992 p.;

— Угода між Урядом України і Урядом Франції про між¬народні автомобільні перевезення вантажів від 11 листопада 1992 p.;

— Угода між Урядом України і Урядом Республіки Біло¬русь про міжнародне автомобільне сполучення від 17 грудня 1992 р. та Виконавчий протокол до цієї Угоди від 16 грудня 1994 p.;

— Угода між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про міжнародне автомобільне сполучення від 13 квітня 1993 p.;

— Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдо¬ва про міжнародне автомобільне сполучення від 20 березня 1993 p.;

— Угода між Урядом Республіки Казахстан і Урядом Ук¬раїни про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів авто¬мобільним транспортом від 22 лютого 1993 p.;

— Угода між Урядом України і Урядом Російської Федера¬ції про міжнародне автомобільне сполучення та Протокол до цієї Угоди від 20 березня 1995 p.;

— Угода між Урядом України та Урядом Королівства Іспа¬нія про міжнародні автомобільні перевезення від 16 червня 1995 p.;

— Угода між Урядом України та Урядом Румунії про між¬народне автомобільне сполучення від 29 березня 1996 p.;

— Угода між Урядом України та Урядом Грецької Респуб¬ліки про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів від 11 листопада 1996 p.;

— Угода між Урядом України та Урядом Чеської Респуб¬ліки про міжнародні автомобільні перевезення від 1 липня

1997 p.;

— Угода між Урядом України та Урядом Республіки Вір¬менія про міжнародне автомобільне сполучення від 1 липня

1998 p.

Схвалено й подано на ратифікацію Верховною Радою Ук¬раїни Угоду між Урядом України та Урядом Королівства Бельгія про міжнародне автомобільне сполучення.

У двосторонніх угодах про міжнародні автомобільні пере¬везення за участю України, як правило, визначено поняття:"перевізник", "транспортний засіб", "перевезення за зачиненими дверима" ("туристичні перевезення"), "регулярність" та "нерегулярність" перевезень, "дозвіл" (документ на проїзд), "транзитні перевезення" тощо. В угодах застережено сферу їх застосування (перевезення пасажирів, вантажів, їх транзит то¬що); порядок здійснення регулярних перевезень (за визначе-ними маршрутами, згідно з розкладом руху, на підставі узго¬джених тарифів) та нерегулярних перевезень; обов'язкове страхування транспортних засобів; завчасне обов'язкове стра¬хування цивільної відповідальності кожного автотранспортно¬го засобу, який виконує міжнародні перевезення; заборону певних видів перевезень, наприклад, здійснюваних перевізни¬ком однієї з договірних держав між двома пунктами у другій договірній державі чи деяких предметів, матеріалів, речовин.

Регулярні перевезення здійснюються на підставі дозволу-документа на проїзд, що дозволяє в'їзд/виїзд автотранспорт¬ного засобу однієї договірної держави на/з територію(ї) іншої держави або надає право на проїзд транзитом через територію іноземної договірної держави. Дозволи видаються на підставі встановлених квот. Для нерегулярних перевезень дозвіл не є обов'язковим. У міжнародних договорах можуть передбачати¬ся випадки перевезень, на виконання яких дозвіл не потрібен. Наприклад, рухомого майна при переселенні; матеріалів і предметів, творів мистецтва, призначених для ярмарок, виста¬вок, видовищ неторгового характеру; обладнання, предметів, тварин, призначених для театральних, музичних, спортивних, циркових та кіно- заходів і ярмарок; обладнання для радіо, кіно-, фото- й телезйомок; покійних чи праху; пошти; пошко¬джених транспортних засобів; медичного обладнання та меди¬каментів для надання допомоги при стихійних лихах та ін. Для виконання таких перевезень достатньо перевізного доку¬мента країни, де зареєстровано транспортний засіб.