Особливості міжнародних автомобільних перевезень

Компенсація перевізником збитків, завданих повною чи частковою втратою вантажу, обмежена максимальним розмі¬ром. За незбереження вантажу максимальна відповідальність перевізника сягає 25 золотих франків за 1 кг ваги брутто (ст. 23 КДПВ). Крім того, перевізник повністю відшкодовує витрати, пов'язані з перевезенням, мито тощо. У випадку за-тримання доставки вантажу розмір відшкодування збитків об¬межується витратами на перевезення, якщо позивач може до¬вести, що йому заподіяно таку шкоду. Норми Конвенції передбачають умови компенсації за затримання в доставці вантажу.

Конвенція містить перелік спеціальних ризиків, які звіль¬няють перевізника від відповідальності. Наприклад, викорис¬тання відкритих (без брезентового покриття) вантажних ма¬шин, якщо це було узгоджено у накладній. Відповідальність перевізника усувається або обмежується, якщо позовні вимоги випливають з цивільного позадоговірного правопорушення (делікту), а не з порушення договору.

Строк позовної давності з договору перевезення складає 1 рік. При умисному заподіянні шкоди або при такому неви¬конанні обов'язків, яке відповідно до законодавства, діючого в місці знаходження суду чи арбітражу, прирівнюється до делік¬ту, вчиненого з умислом, позовна давність складає 3 роки. Цей строк починається: а) у випадку часткової втрати, пошко¬дження або затримання доставки вантажу — з дати доставки;

б) у випадку повної втрати — з тридцятого дня після спливу узгодженого строку чи якщо максимальний строк не встанов¬лений — із шестидесятого дня з дати прийняття вантажу пе¬ревізником; в) у всіх інших випадках — після спливу 3 місяців з моменту укладення договору. Позовному порядку передує пред'явлення письмової претензії до перевізника. Якщо пере¬візників декілька, позивач повинен повідомити того з них, до якого він має намір заявити позов.

У Женеві 5 лютого 1978 p. держави-учасниці згаданої Же¬невської КДПВ 1956 p. уклали Протокол до цієї Конвенції. У ньому по-іншому трактується розмір відповідальності, зазна¬чений у згадуваній ст. 23 КДПВ. Встановлено, що розмір від¬повідальності не може перевищувати 8,33 розрахункових оди¬ниці за 1 кг відсутньої ваги брутто. Вказана стаття доповнена нормами, у яких роз'яснено поняття та застосування розра-хункової одиниці. Нею вважають одиницю спеціальних прав запозичення, яка визначається Міжнародним валютним фон¬дом (далі — МВФ). Вказаний розмір розрахункової одиниці перераховують у національну валюту держави, суд якої розглядає справу на підставі вартості цієї валюти у день винесен¬ня рішення або у день, визначений домовленістю сторін. Ви¬ражена у одиницях спеціальних прав запозичення, вартість національної валюти держави, що є членом МВФ, обчислю¬ється у відповідності з методом оцінки, який використовує МВФ для своїх операцій та угод на час їх вчинення. Якщо держава не є учасницею вказаної організації, для обчислення застосовують метод, встановлений державою, у якій відбува¬ється таке обчислення.

Якщо національне законодавство держави, що не є членом МВФ, унеможливлює обчислення, держава у момент ратифі¬кації чи приєднання до Протоколу до КДПВ або згодом може заявити про застосування на своїй території максимальної ме¬жі відповідальності, яка складає 25 розрахункових одиниць. У такому випадку розрахункова одиниця відповідатиме 10/31 г золота 0,900 проби. Перерахунок зазначеної суми у національ¬ну валюту відбувається відповідно до національного законо-давства зацікавленої держави.Прагнучи розвивати співробітництво у сфері міжнародних пасажирських перевезень, за ініціативою європейських держав 5 грудня 1970 р. у Берліні укладено Угоду про загальні умови виконання міжнародних пасажирських перевезень автобусами. її норми застосовуються до перевезень територіями хоча б двох договірних держав чи транзитом. Домовлено, що питан¬ня, не врегульовані в Угоді, регламентуються законодавством держави, територією якої здійснюється перевезення. Питання, що виникають з договору перевезення і не врегульовані Уго¬дою, вирішуються відповідно до законодавства країни перевіз¬ника. Додаток до Угоди за назвою: "Загальні умови виконання міжнародних пасажирських перевезень автобусами (Загальні умови)" визначає порядок: здійснення регулярних, маятнико¬вих та нерегулярних перевезень; видачі дозволів на такі пере¬везення; заповнення заявки для видачі дозволу на перевезення багажу та ручної поклажі, предметів, заборонених до переве¬зення; передбачає норми стосовно автобусів та їх службового персоналу.

Перевізник відповідає за повну чи часткову втрату багажу, переданого йому пасажиром до перевезення відповідно до норм Загальних умов. Розмір відшкодування визначають згід¬но з оголошеною пасажиром цінністю багажу, яка повинна бути виражена у валюті держави відправника і вказана у ба¬гажному квитку (квитанції). Якщо цінність багажу не оголо¬шена, розмір відшкодування визначають за законодавством держави перевізника. Втрата чи пошкодження грошей, коштовностей, цінних паперів чи інших особливо цінних речей, наприклад, творів мистецтва, антикваріату, які є у багажі, пе-реданому до перевезення, відшкодовуються за тарифом, якщо пасажир оголосив їх цінність.