Теоретичні основи ринку праці та зайнятість населення

Неповна зайнятість – зайнятість протягом неповного робочого дня або з неповною оплатою, чи недостатньою ефективністю.

Неповна зайнятість може бути:

Явна – яка обумовлена необхідністю підвищити освіту, кваліфікацію, інші причини;

Прихована – вона пов’язана із зменшенням обсягу виробництва, реконструкцією підприємства: людей відпускають на неоплачуваний або частково неоплачувані відпустки.

Часткова – добровільна часткова зайнятість громадян.

Первинна зайнятість – це зайнятість на основному місці роботи, а якщо крім основної існує інша зайнятість, то вона називається вторинною зайнятістю.

Повна зайнятість населення означає наявність достатньої кількості робочих місць для всіх бажаючих працювати. Повна зайнятість, яка відповідає вимогам раціональності називають ефективною або продуктивною зайнятістю.

В Законі „Про зайнятість населення” визначені основні принципи державної політики зайнятості населення України, які передбачають:

Забезпечення рівних можливостей усіх громадян в реалізації права на вільний вибір діяльності відповідно здібностей та професійної підготовки;

Сприяння запобігання безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

Координація проблем зайнятості з іншими напрямками економічної і соціальної політики на основі державної та регіональної програм зайнятості;

Міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

З метою реалізації державної політики зайнятості населення України створено спеціальний орган – „Державна служба зайнятості” всі послуги питань зайнятості населення надаються нею безоплатно. Закон „Про зайнятість населення” визначив обов’язки і права цієї служби. Основними з них є:

•Аналіз забезпеченості всіх галузей народного господарства робочою силою, на підставі якого державна служба зайнятості розробляє прогноз трудових ресурсів на перспективу;

•Надання інформації державним органам управління та населенню про сучасний і перспективний стан ринку праці;

•Облік вільних робочих місць і незайнятих громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

•Допомога громадянам з численних питань їх працевлаштування;•Підвищення професійної кваліфікації, перепідготовка кадрів, допомога громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії ( спеціальності і т.д.);

•Виплата допомоги по безробіттю.

Роль державної служби зайнятості в працевлаштуванні громадян можна оцінити на прикладі такого факту. У 1996 році цією службою працевлаштовано 75,8 тис. чол.

Державна служба зайнятості включає великий обсяг робіт по реєстрації та працевлаштуванню безробітних, визначенню їм допомоги розмірами і терміном, встановленим відповідно до Закону „Про зайнятість населення”.