Проблеми і перспективи розвитку металургії України
Найпоширенішою формою організації виробництва в чорній металургії є комбінати.
Специфічні риси розміщення характерні для якісної металургії, а саме виробництво феросплавів (сплави заліза з легованими мета¬лами) та електросталей, які одержують як у доменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійних комбіна-тах повного циклу або на переробних заводах. Феросплави елек¬тротермічним способом виплавляють на спеціалізованих заводах. Дешева енергія і наявність легуючих металів є основними факто¬рами розміщення таких заводів.Виробництво електросталей зорієнтовано на райони з до¬статньою кількістю електроенергії й металевого брухту.
Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, кок¬сом, марганцем та іншими допоміжними матеріалами. Залізні руди збагачують на Південному, Криворізькому, Центральному, Північному та Інгулецькому гірничозбагачувальних комбінатах.
В Україні є сприятливі умови для освоєння прогнозованих за¬пасів залізних руд (понад 20 млрд. т) — здебільшого залізистих квар¬цитів у Дніпропетровській, Полтавській, Запорізькій, Кіровоград¬ській, Одеській і Вінницькій областях.
Марганцеворудною базою чорної металургії України є Нікопільський район Придніпровського марганцеворудного басейну.Флюси і вогнетривкі глини є складовою частиною металургій¬ного галузевого комплексу. Вогнетривкі глини видобувають у Ча-сів'ярському, Новорайському і Веселинівському родовища (Доне¬цька обл.), високоякісні флюсові вапняки й доломіти — у Донець¬кій (Докучаєвську, Комсомольську, Первомайську), Дніпропетров¬ській областях і в Автономній Республіці Крим.
В Україні металургійні заводи роз¬міщені в Донбасі, Приазов'ї поблизу джерел палива, а також у При¬дніпров'ї — біля родовищ залізних руд і марганцю та джерела во-допостачання — Дніпра.
Більшість металургійних підприємств України мають повний цикл виробництва, най-більші з них "Криворіжсталь", "Азовсталь", "Запоріжсталь" і "Дні-проспецсталь".
Для кольорової металургії характерним є комплексне використання рудної сировини та її висока здатність комбінуватися з іншими галузями промисловості. На розміщення підприємства кольорової металургії впливають сировинний та енергетичний фактори. До джерел сировини тяжіють виплавлення ртуті, нікелю, рідкісних металів. Алюмінієве, титаново-магнієве і цинкове виробництво розміщуються в місцях одержання дешевої електроенергії. У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце посідає алюмінієва промисловість, що складається з виробництва глинозему і алюмінію.
Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких на Україні невеликі. Промислове значення мають Високопільське (Дніпропетровська обл.) і Смілянське (Черкаська обл.) родовища.
Найбільші родовища алунітів є в Закарпатській області (Берегівське і Беганське). Алюмінієва промисловість в Україні має новий великий глиноземний завод, збудований в Миколаєві, який працює на бокситах Гвинеї, Запорізький завод, завод алюмінієвих сплавів у Свердловську (Луганська обл.). Сировиною для одержання магнію в Україні є потужні родовища калійно-магнієвих солей Прикарпаття (у Стебнику, Калуші), мілководні водойми Приазов’я і Причорномор’я (Сиваш), що містять у розчиненому вигляді багато сполук магнію та інших солей. у Калуші збудовано магнієвий завод у виробничому об’єднанні “Оріана”, у Запоріжжі – магнію і титану. На Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті виробляють титановий (ільменітовий) концентрат, на Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті, розташованому у м. Вільногірську (Дніпропетровська обл.), виробляють цирконієвий, рутиловий, ільменітовий концентрати, цирконій знезалізений, двоокис цирконію. Комбінат збудовано на базі Малишевського родовища титанових пісків. Запорізький титаново-магнієвий комбінат виробляє титан, напівпровідниковий германій, магній, калійні добрива, пігментний двооксид титану, фасонне титанове литво.
Дефіцит ре¬сурсів спонукає до їх раціонального використання за ра¬хунок запровадження енергозберігаючих технологій, а також шляхом обмеження розвитку енергомістких ви-робництв. Найбільш відсталі в своєму розвитку області — Волинська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатська.
Металургійна промисловість, що дає значний внесок в експортний потенціал країни, характеризується техноло¬гічною відсталістю.