Швейна та хутряна промисловість України

Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується з розмі¬щенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промислово¬сті — чоловіки. При розміщенні галузей враховуються забезпечен¬ня трудовими ресурсами, народногосподарські функції і терито¬ріальні особливості окремих економічних регіонів України. При бу¬дівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'яз¬ково враховувати витрати на соціальну інфраструктуру.

Легка промисловість тісно пов'язана із сільським господарст¬вом на стадіях первинної обробки сировини та з машинобудуван¬ням й хімічною промисловістю, які постачають їй устаткування, барвники тощо.У розміщенні хімічної промисловості відбулися зміни, зумов¬лені фактичною ліквідацією розвиву між сировинними районами і районами виробництва. Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на сировину і поживача; взуттєве і швей¬не — на споживача, лляне — на сировину.У легкій промисловості найбільшою підгалуззю є текстильна, до якої належать первинна обробка текстильної сировини, потім бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалів, коноп-ле-джутова, сітко-в'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна, валяно-повстяна підгалузі.

2.Соціально-економічні та природні передумови, що сприяли розвитку швейної та хутрової промисловості України.

Сучасний стан галузі.

Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до Першої світової війни, проте більшість підприємств були невелики¬ми. Деяке пожвавлення її розвитку почалося у радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові у Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, а згодом великі бавовняні комбі¬нати у Херсоні і Тернополі, камвольно-суконний — у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівнен¬ський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики у Києві та Львові. Реконструйовано і збільшено потужності Чернівецького тек¬стильного комбінату, Дунаєвецької (Хмельницька обл.) і Богуславсь-кої (Київська обл.) суконних фабрик.

Бавовняна промисловість для виробництва тканин є першою серед галузей текстильної промисловості. На неї припадає 50,1 % всіх тканин, що виробляються. Для неї характерне віддалення від сировинної бази і навіть споживачів. Бавовняна промисловість у своїй структурі має прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фар-бувальнообробне виробництво. Бавовна є основною сировиною для деяких видів тканин з домішкою синтетичних і штучних волокон.

Основні бавовняні підприємства розміщені у Херсоні і Терно¬полі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовнянопрядильний ком¬бінат), Нововолинську (бавовняна фабрика), Полтаві (прядильна фабрика), Києві (ватноткацька), Чернівцях, Івано-Франківську, Ко¬ломиї, Коростишеві та Радомишлі (ткацькі фабрики), Нікополі (нит¬кова фабрика).Вовняна промисловість — одна з найстаріших підгалузей тек¬стильної промисловості. Вона виробляє 7,0 % усіх тканин України, первинно обробляє вовну, виготовляє пряжу, тканини та вироби з неї. Чисте вовняне виробництво майже не збереглося. Як домішки використовують хімічні й синтетичні волокна, бавовну. Сучасні фабрики діють у Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Богуславі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах; у Луганську — тон¬косуконна фабрика, Чернігові — камвольно-суконний комбінат і Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика.

У Києві, Богуславі, Черкасах і ряді міст Чернівецької і Закар¬патської областей зосереджено виробництво килимів і килимових виробів з вовни й синтетичних волокон.

Шовкова промисловість пов'язана з виробництвом хімічних во¬локон, які майже повністю витіснили природний шовк-сирець. Вона виробляє 20.5 % усіх тканин України. Шовкова промисловість зосе¬реджена у Києві, де виробляють крепдешин і крепжоржет з нату¬рального шовку; у Києві і Черкасах випускають тканини із штуч¬ного і синтетичного волокон, у Луганську — меланжеві шовкові тканини. Спеціалізовані фабрики Києва і Лисичанська виготовля¬ють шовкові тканини технічного призначення.

Лляна промисловість розвинулася в Україні за радянський пе¬ріод. Вона випускає 7,3 % тканин країни на Рівненському і Жито¬мирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська обл.) фабриках. Підприємства повністю забезпечені власним льоноволокном. Частину льоноволокна вивозять за межі країни.

Конопляно-джутова промисловість, крім привізного джуту і влас¬ної сировини (волокна конопель), використовує коротке волокно льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Майже всю продукцію цієї підгалузі випускають Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод, повністю задовольняючи потреби України. Части¬ну продукції експортують.