Ораторство Демосфена
Улітку 338 р. до н.е. відбувся фатальний бій при Херонее.
Армія Пилипа складалася з 30 тисяч піхоти і 2 тисяч вершників. Чисельність війська союзників - афінян і фіванців - була трохи меншою.
На світанку війська вишикувалися в бойовому порядку. Правим крилом македонського війська командував сам Пилип, лівим - його вісімнадцятирічний син Олександр, майбутній великий полководець, у центрі стояв досвідчений полководець Антипатр.
Почався лютий бій. Довгий час військове щастя не схилявся ні в ту, ні в іншу сторону. Першим вирішального успіху домігся Олександр, його воїни завдали нищівного удару "священному загону" фіванців.
Навпаки, на правому крилі афіняни прорвали ряди македонців і потіснили їх. "За мною! - закричав афінський стратег, - перемога наша!"
"Ворог не вміє перемагати!" - сказав Пилип, що спостерігав з висоти за ходом бою. Він швидко перешикував свою фалангу і вдарив по афінянам. Афіняни здригнулися, і все грецьке військо стало відступати.
Македонці здобули рішучу перемогу, незважаючи на запеклий опір афінських гоплитів і безстрашну хоробрість фіванської фаланги ("священного загону" з 300 чоловік).
У цій битві афіняни втратили 1000 чоловік убитими і 2000 потрапило в полон.Демосфен боровся рядовим гоплитом і відступив з бою разом з військом. За це згодом оратор Есхін обвинуватив його в боягузтві. Народ афінський, однак, не повірив наклепу ворогів великого оратора і доручив йому виголосити надгробну промову в пам'ять бійців, що упали при Херонее, що вважалося високою честю.
Звістка про поразку при Херонее зробило приголомшливе враження на афінян. Негайно зібралися народні збори. Народ виніс постанову готуватися до облоги і перевезти жінок і дітей із сіл за стіни міста; крім того, хтось запропонував звільнити рабів і надати право громадянства іноземцям для заклику їх в армію. Піти на таку крайню міру навіть у настільки небезпечний момент для батьківщини афінські народні збори не зважилися.
Демосфен разом зі своїми прихильниками організував захист міста, поголовне озброєння громадян, лагодження стін і т.п.
Грізна небезпека, на щастя, незабаром минала; удалося укласти мир на порівняно прийнятних умовах. Афінянам був залишений флот і головні володіння; однак Афінський морський союз - основа їхньої могутності - був розпущений, і Афіни повинні були вступити в знову організований загально грецький союз на чолі з Пилипом.
Херонейская битва вирішила долю Греції: грецькі держави утратили волю і незалежність, усюди влада переходила в руки багатіїв, що співчували Македонії.
В Афінах підняли голову зрадники, явні і таємні прихильники Пилипа. Вони стали висувати обвинувачення проти Демосфена й інших представників народної партії.
Однак знайшлися патріоти, що невпинно трудилися для відновлення держави. На чолі їх були Демосфен, Ликург і інші.
Ликург протягом чотирьох років шляхом строгої економії знову підняв державні доходи до 1200 талантів у рік. Демосфен завідував "видовищною скарбницею", що була тепер єдиною підтримкою афінської бідноти. Афіняни стали, помалу оправлятися після страшної поразки.
Цар Пилип тим часом зібрав загально грецький з'їзд у Коринфі, де урочисто проголосив створення загально грецького союзу під керівництвом Македонського. У розпалі підготовки до походу Пилип був убитий на весіллі своєї дочки в місті Егах у Македонії, через два роки після Херонейської битви (336 р. до н.е.).
3.Новий поштовх у боротьбі з Македонією.