Поняття та загальні ознаки мовної культури оратора. Мовна норма
Чим пояснити таку «любов» до вживання іншомовних слів та наукових термінів у розмові з нефахівцями? Оче¬видно, причина полягає в бажанні справити враження своєю «науковістю» на інших людей. їм можна дати пораду, перефразувавши прекрасне англійське прислів'я: «Write to express, not to impress». У перекладі українською мовою воно звучить так: «Пиши для того, щоб висловитися, а не для того, щоб справити враження». Ще більше ця настано¬ва стосується усної мови.До речі, той, хто вживає іншомовні слова або професіоналізми, безумовно, повинен знати їх значення і правильну вимову. Великий подив і навіть обурення викликає частіше за все людина, яка користується іншомовними словами, не знаючи їх значення або правильної вимови.
Чіткою, точною робить мову її чистота. Прагнення до мовленнєвої чистоти, до смислової точності закладається у підвалинах культури. Мова постійно змінюється. В ній з'яв¬ляються нові слова й мовні звороти, а старі відживають своє і зникають. Деякі нові слова швидко стають «модними».Ллє не всі вони прийнятні, бо не відповідають духові рідної мови. Спочатку такі нові слова надають мові більшої виразності, однак потім, поширюючись, перетворюються в банальність. Тому, вживаючи їх, треба бути надто обережними.
Засмічують мову так звані паразитичні слова і слово¬сполучення: «значить», «звичайно», «власне», «власне кажучи», «от розумієте» та інші штампи, які слід нещад¬но вилучати, різні «мовні вихиляси», які належить ви-корінювати з мовленнєвої практики загалом, а з оратор¬ської — особливо. А такі слова, як «пропісочити», «вити¬нати номер», «шурувати», «змитися», «газувати» в спо¬лученні з ім'ям людини ображають її гідність.
Коли дитина починає вчитися говорити, її словниковий запас щороку збільшується на певну кількість слів. До¬росла людина має словниковий запас, яким володіє пасив¬но (пасивний словник), тобто знає значення слів, але не вживає їх.
Учені США в результаті досліджень установили, що серед 80 тис. слів, якими люди користувалися під час теле¬фонних розмов, виявилося 2240 основних лексичних оди¬ниць і 5 тис. різних інших слів. Отже, обсяг словникового запасу, яким людина користується активно, недуже обширний. Натомість автори високохудожніх творів вжива¬ють приблизно 10 тис. слів. Мовознавці вважають, що запас слів, значення яких людина знає, в 5-6 разів перевищує її активний словник. А в деяких мовах загальна кількість слів набагато більша і становить 200-400 тис. слів. Звичай¬но, точну цифру назвати неможливо, оскільки мова з огля¬ду на різноманітність видів людської діяльності невпинно змінюється і поповнюється новою лексикою.
Кожен з нас також має активний словник певного об¬сягу, а крім того, в декілька разів більший пасивний слов¬ник. У розмові вибираємо слова з запасу активно вжива¬них слів. Одні мають малий запас слів, інші — великий. Зрозуміло, що той, у чиєму розпорядженні більше слів, може висловлюватися точніше, слова вибирати виразні¬ші, описувати події барвистіше, ніж той, хто має бідніший словник.
Як розширити свій словниковий запас? По-перше, ра¬димо більше читати книжок авторитетних авторів, по-дру¬ге, слухати лекції кваліфікованих промовців з метою зба¬гачення свого словникового запасу. Крім того, якщо у вас не все гаразд з пам'яттю, треба або записувати вислови, яких ви досі не вживали, або підкреслювати їх у тексті книги і частіше повторювати.
Поради щодо збагачення словникового запасу можуть виявитися неповними або навіть хибними, якщо, керую¬чись ними, людина в розмові почне вживати вислови лише з літературної мови. Ми справляли б дивне враження на оточення, якби в розмовній моїй користувалися всім слов-никовим запасом художньої літератури.
Через те не досить знати, що існують два словники: словник активний і словник пасивний, оскільки активний словник містить у собі слова, якими користуються в літе¬ратурній мові, і слова, що вживають в усній мові. В остан¬ньому випадку треба зважати на те, про яку усну мову йдеться — лекцію, дискусію, дружню розмову, бесіду людей у вузькому колі і т. ін.
Мовлення і вибір слів необхідно пристосовувати до об¬ставин. Незвично й неввічливо, наприклад, якщо молода людина говорить на жаргоні своїх одноліток, спілкуючись з дорослими (причому останні не завжди її розуміють). Не¬доречно також, коли хтось під час дискусії або на зборах вживає різкі, а то навіть і грубі вирази, якими він звик користуватися в оточенні своїх приятелів.
Більшість людей може писати літературною мовою, але у розмові чомусь нею не користується. Можливо, тому, що вони, як правило, пристосовуються до того середовища, в якому перебувають.