Логіко-інтонаційний аналіз промови. Мовні ноти

Існують наступні мовні ноти:

v — пауза ;

vvv ( w ) — велика пауза;

f — (від forte) — гучно (голосно);

fff (ff) — дуже гучно (дуже голосно);

р (від piano) — тихо;

ррр (рр) — дуже тихо;

r (rit) від riterdando — уповільнення темпу;

а (асе) від accelerando — прискорення темпу;

j- — початок з високого тону в діапазоні;

О — другорядна думка;

І — розповідальиа інтонація;

! — оклична інтонація;

? — питальна інтонація.

Мовні ноти розвивають вміння використовувати рі.шо-маніття інтонацій. Як писав Б.Шоу, інтонації людини па стільки безконечно різноманітні, неповторні, багаті, тонкі, що писемне мистецтво, не дивлячись на все граматичне опрацювання, не в змозі передати їх. Існує п'ятдесят спо-собів сказати «так» і п'ятсот способів сказати «ні», але тільки один спосіб це написати. Точно так існують сотні способів інтонаційно виражати питальні знаки.

Високі і низькі тона, гучний і тихий голос, прискорення та уповільнення мови, зміна тембру потрібні оратору не для зовнішньої краси понад усе. Вони необхідні перш за все для ясної передачі думки. Навіть кожний з розділових знаків, що допомагають точно передавати, «малювати» думки, має свій тональний вираз. Аудиторія має почути в голосі ора¬тора питання, оклик, коми, які не обривають, а розвивають думку, змушують чекати її кінця; ясні, конкретні крапки завершують думку. Тільки за цієї умови промова стає зро¬зумілою й впливає на слухача.Властивість людського голосу, здатність оратора в про¬цесі виступу змінювати темп і ритм промови, тембр, звуч¬ність і тональність голосу у сукупності і надає різноманіт¬ності живим інтонаціям. Здебільшого публічні виступи залишаються у пам'яті слухачів не тому, що вони глибокі за змістом, але й тому, що в душу западає тон промови, коли є не тільки вагомі аргументи, але й переконливі відтінки голосу, необхідні інтонації і голосове забарвлення.

Якщо оратор не володіє технікою мови (голос його слаб¬кий, дикція нечітка, інтонація невиразна, відсутні логічні наголоси), то сприйняття промови значно ускладнюється. Чим досконаліша ораторська майстерність промовця, чим вище рівень культури звучання мови, тим зрозумілішим, доступнішим і дієвішим буде його виступ.

Всі ці мовні ноти поділяються на три групи: а) рядкові; б) надрядкові; в) підрядкові. Це необхідно знати, щоб ефектив¬ніше користуватися ними при логіко-іитонаційному аналізі тексту промови. Рядкові ноти (пауза, гучність, темп, v, f, p, г, а, 1,1, ?) розташовуються на рядку, перед словами або гру-пою слів, яким необхідно задати саме таку інтонацію(окличний і питальний в кінці речення); надрядкові — над тим словом або окремим складом слова, яке потребує зміни діа¬пазону; підпорядкованою с лише одна нота (—), коли необхід¬но підкреслити в реченні головну думку або окреме слово.