Логіко-інтонаційний аналіз промови. Мовні ноти

Логіко-інтонаційна виразність мови полягає у вмінні оратора чітко, повно, без перекручень донести до слухачів зміст промови, її основної ідеї. Щоб цього досягти, необ¬хідно заздалегідь, задовго до зустрічі з аудиторією провес¬ти логіко-інтонаційний аналіз промови. Мистецтво оратора заключається в тому, щоб знайти єдино необхідне розмі¬щення єдино необхідних слів. Зазначається ряд правил, закономірностей усної мови — в розташуванні пауз і на¬голосів, в мелодії мови — в рухові голосу доверху або до¬низу при розвитку думки, при завершенні її.

Перш за все існують правила постанови логічного на¬голосу. Це такі, як:

1)правило другого місця. Логічний наголос частіше всього опиняється в кінці відрізка тексту, логічним центром якого він с (напр.: Висунення кандидатур не потребує повторного пропонування й продовжується, доки хто-небудь не внесе пропозиції про припинен¬ня);

2)логічний наголос надає на слово, яке стоїть не на звичному місці, тобто при порушенні звичайного порядку слів (напр.: «Люблю вітчизну я»);

3)правило нового поняття. Якщо в тексті називається вперше будь-який предмет, особа або нове явище, що мають значення для подальшого викладу, то слова, що означають цей предмет, особу або явище, виді¬ляються логічним наголосом (яскравим прикладом може бути вірш «Дім, який збудував Джек. С. Маршака, в якому наголосом виділяється кожне нове поняття);

4)правило протиставлення. Якщо думка оратора побу¬дована на явному або скритому протиставленні од¬нієї особи, предмета, явища іншому, то наголос

отримують саме ті слова, якими позначаються ці протиставлений (нпіф.: «Маленька штучка червін¬чик, а ціна велика»);

5)правило порівняним. Якщо думка, яка виражена у фразі, побудована на порівнянні, то логічним наголо¬сом виділяються слова, позначення того, з чим по¬рівнюється;

6)правило зіставлення. Протиставлення і порівняння — часткові випадки більш загального явища — зіставлопни якихось предметів, понять, явищ, дій або за контрастом або за схожістю (подібністю). Але можли¬ві зіставлення у чистому вигляді, без підлеглості, на рівних правах. В таких зіставленнях наголосом виді¬ляються слова, що позначають предмети і явища, які зіставляються (напр. в рос.: «поздняя осень, грачя улетели, лес обнажилея, поля опустели» Тютчев);

7)правило єдиного поняття. Якщо в тексті зустрічаєть¬ся група слів, які означають нерозривні елементи будь-якого одного поняття, предмета чи образу, то в такому словосполученні, що складає єдиний мовний ланцюг, логічним наголосом виділяється лише остан¬нє слово (напр.: «Виставка передового досвіду»);

Що стосується інтонування за іншими позиціями в тех¬ніці мовлення, то можна зауважити наступне:

—не виділяються інтонаційно займенники (крім ви¬падків, коли в них полягає основний смисл);

—слово, яке стоїть перед тим, яке необхідно посилити, випадає з наголосу;

—інтонуються всі розділові знаки. Причому різні роз¬ділові знаки мають різний темп і різну висоту тону (змінюється діапазон). Напр.: питальний знак по¬требує голосового підйому, окличний — навпаки — з пониженням тону на останньому складі слова, три крапки — зниження тону, темпу, постановки паузи і зміну тембру.

Правила темпоритму: темп скорочує або подовжує дії (прискорена або уповільнена мова). Прискорив темп — мен¬ше дав часу для дії і тим примусив себе діяти і говорити швидше.

Логіко-інтонаційний аналіз здійснюється за допомогою мовних нот. Мовні ноти — це графічне зображення голо¬сової, інтонаційної мелодії промови.