Види красномовства та сфери його застосування
Розрізняють декілька видів красномовства: суспільно-політичне, академічне, судове, церковне, дипломатичне, військове, ділове.
Суспільно-політичне красномовство — «»- виступ ора¬тора, що виражає інтереси тієї чи іншої партії (політич¬ної сили) або роз'яснює якусь суспільно-політичну ситуа¬цію.
Суспільно-політичне красномовство як один із засобів боротьби за владу або гармонізацію суспільних відносин заявило про себе у найдавніші часи, коли люди намагалися вирішувати соціальні конфлікти не тільки зброєю, а й си¬лою переконання.
Справжньою колискою політичної культури і батьків¬щиною політичного красномовства стала антична Греція (слово «політика» походить від грецького — місто). Політичне красномовство формується на ґрунті т.зв. епі¬дектичної (урочистої) риторики, але без пишнот та панегі¬рично-урочистого тону. Власне, важко провести межу між красномовством епідектичним та політичним. Так, Демос-фен був яскравим представником епідектичної урочистості й, водночас, гостроактуальним політичним оратором. Піс¬ля македонського завоювання активність політичних сил знизилася, що призвело до швидкого занепаду політичного красномовства. Проте воно встигло досягти тут значного розвитку. Словом оратора на агорі (місце публічного зібран¬ня афінян, афінське віче) вирішувалися долі окремих осіб, великих політичних ініціатив, долі цілих країн і народів.
Політичне красномовство, як правило, пов'язане з соціаль¬ним розшаруванням суспільства, зіткненням інтересів різних класів і партій. Він може вкладати у свою промову яскраве особисте ставлення до тієї чи іншої проблеми, але сама проблема залишається надособистісною. Це визна¬чає підвищену ідейність політичної промови. У нинішній Україні, де змагаються за владу більше сотні політичних партій, ідейний спектр політичної промови вельми строка¬тий, що відбиває складність та багатобарвність духовного життя українського громадянина.
Водночас у жодній іншій галузі не спостерігається такої динаміки зміни позицій, використання політичної програ¬ми в особистих інтересах, а часом і просто демагогії. По¬пулістський оратор завжди апелює до маси, пропонує оманливо легкі рішення, аби домогтися бажаної політичної мети. Проте відповідальність політичного оратора дуже велика, адже політичний оратор мобілізує до активної ді¬яльності тисячі людей і його слово дуже легко стає дією. Політична культура виховується століттями; вміння вести політичну боротьбу суто вербальними методами, з повагою до опонента не з'являється на голому місці. Нинішній стан політичного красномовства в Україні переконливо свідчить, що оратор-політик мусить терміново вивчати основи ора¬торського мистецтва, починаючи хоча б з доброго знання державної мови.
Політичне красномовство диференціюється на такі основ¬ні жанри: політична промова, доповідь, виступ, огляд, бе¬сіда. Вони різняться більшим чи меншим обсягом та ваго¬містю змісту. Наприклад, політична доповідь виголошу¬ється звичайно на партійних засіданнях й окреслює стра¬тегію політичної діяльності даної партії. Політичні виступи можуть проводитися в підвідомчих даній партії осередках освіти, дитячих закладах типу скаутських чи піонерських і розрахована на ліквідацію політичної безграмотності. Огляд чи бесіда обираються політиками, які хочуть знайти свою аудиторію на виборчій дільниці. Політичний виступ чи промову ми часто чуємо з екрана телевізора чи по радіо — на¬приклад, виступи депутатів у Верховній Раді.
За сферою функціонування політична промова ди¬ференціюється на парламентську, мітингову та воєнну. У моменти суспільного неспокою, революцій або соціальних перетворень широке розповсюдження знаходять мітингові промови. У періоди стабілізації суспільного життя пере¬важає інтерес до парламентського красномовства. У наш час швидко розвивається як парламентське, так і мітинго¬ве красномовство. Зрозуміло, що підтримання бойового духу, патріотичних почуттів неможливе в умовах воєнних дій без виступів командирів різного рангу: відомі численні випадки, коли слово було рівноцінне зброї.
Особливого значення політичне красномовство набуває в умовах широкого тиражування його засобами масової комунікації — преса, радіо, телебачення. Академічне красномовство — це ораторська діяльність науковця, викладача, що доповідає про результати дослідження, популяризує досягнення науки.Сфера його застосування — шкільна (різних рівній) та наукова аудиторія. Слово походить від грецького «акабеміа» — так називалися сади, що начебто належали міфіч¬ному героєві Академу. Згодом цим почали називати філо¬софську школу, засновану Платоном саме в цій місцевості. У Європі академічне красномовство динамічно розвивалося в середньовічних університетах. Тоді воно існувало в лоні схоластики, яка успадкувала від античної софістики інтерес до умоглядних речей (лекція та диспут були домінуючими формами). Але особливого розквіту воно набуло в після ренесансний період, коли наука, звільнившись від схолас¬тичних моделей, почала широко проникати у світ матері¬альних явищ і описувати його. Ускладнилася робота вищої та середньої шкіл, виникала наукова педагогіка (Ян Амос Коменський).