Риторика епохи українського ренесансу

Почався найпродуктивніший етап життя видатного ритора, оратора, філософа, бо слова, письменника.У лекціях Флефан Прокопович висловив нові погляди на світ і суспільство, збагачені як античною давньогрецькою і римською спадщиною, так і новітніми ідеями західноєвропейських сучасників. Він розтлумачує нові поняття, цитує безліч творів в оригіналі, майстерно викладає матеріал, шукає по селах і містечках України здібних, охочих до навчання юнаків. Курс риторики розглядався як унікальна наука про слово взагалі.

Очоливши Києво-Могилянську академію, Прокопович висловив нові погляди на світ і суспільство, збагачені як оптичною давньогрецькою і римською спадщиною, так і новітніми ідеями західноєвропейських сучасників. Він розтлумачує нові поняття, цитує безліч творів в оригіналі, майстерно викладає матеріал, шукає по селах і містечках України здібних, охочих до навчання юнаків. Курс риторики розглядався як унікальна наука про слово взагалі.

Очоливши Києво-Могилянську академію, Прокопович оповив навчальний план, за яким основна увага приділялася природознавству, математиці, геометрії, історії, географії, філософії, класичним мовам, українській мові. Ректор вимагав, що усі викладачі й спудеї писали вірші та п’єси українською мовою і ставили їх перед народом (на Житньому ринку на Подолі).

Праця Ф.Прокоповича “Про риторичне мистецтво”, написана за традицією латиною, але звернена до української молоді. Про це свідчить посвята:

- Книжок 10 для навчання української молоді, про що навчає одне і друге красномовство на благо релігії і Батьківщини, викладені преподобним отцем Феофаном Прокоповичем у Києві у славній православній Києво-Могилянській Академії року 1706”.

Риторика Ф.Прокоповича складається з 10 книжок, у яких висвітлено основні питання курсу, що читався богословом у Києво-Могилянській академії:

Книжка І. Загальні вступні настанови, історія і джерела риторики.

Книжка ІІ. Про підбір доказів і ампліфікацію.

Книжка ІІІ. Про розташування матеріалу.

Книжка ІV. Про мовно-стилістичне оформлення промов.

Книжка V. Про трактування почуттів.

Книжка VІ. Про метод написання історії і про листи.

Книжка VІІ. Про судовий і дорадчий рід промов.

Книжка VІІІ. Про епідиктичний або прикрашу вальний рід промови.

Книжка ІХ. Про священне красномовство (гомілетику).

Книжка Х. Про пам’ять і виголошування.

Назви розділів кожної книжки свідчать про її зміст.

Прокопович ставить восьмі вимоги до таланту, знань і мовних умінь оратора; стверджує, що з красномовства походить багато благ громадських, приватних і божественних, багато вигод людського життя; вважав, що посольська служба потребує допомоги красномовців, що захистити державу, зберегти її авторитет і не вдатися до зброї.

З риторичної лабораторії Ф.Прокоповича видно, як він розвинув теорію риторичного ідеалу, сформованого ще Цицероном і Квінтиліаном. Цицерон найголовніше у риторичному ідеалі вважав обдарювання, талант, потім – винахідливий розум, сприйнятливу і тривку пам’ять, і вже за ними – знання, досвід. Прокопович наполягає на національній користі красномовства: риторика – це захист інтересів країни, її авторитету, заохочення молоді до подвигів. Дається взнаки епохи просвітництва, національного відродження, розвитку барокового стилю.