Фражаючі факти з життя ораторів

Найуживанішими засобами красномовства Цицерон вважав етос і патос.

Етос використовує для змалювання характерів, звичаїв, способів життя, патос – для збудження слухачів.

Виконавська майстерність зворушує всіх, бо людські почуття збуджуються однаковими чинниками.

Цицерон був неперевершеним промовцем і геніальним письменником. Він зосередив і висвітлив власний досвід ораторської і літературної діяльності, адже всі теоретичні та практичні вимоги, що висувалисья перед досконалими ораторами, він висував і перед собою. Після себе він залишив 58 промов, 19 трактатів з риторики, політики (“О законах”, “Тускуланські бесіди”, “Про оратора”, “Брут”). Більше 800 листів, документів, які стали відомостями о єпосі громадянської війни.

Марк Тулій Цицерон написав і виголосив низку ораторських шедеврів: «Брут», «Про знаменитих ораторів», «Оратор», «Про оратора». Пізніше видатний оратор Квінтіліан створив оригінальну си-стему навчання риторики на основі принципів Цицерона у вигляді дванадцяти книг риторичних настанов. Квінтіліан говорив, що небо послало Цицерона на землю, щоб показати, до якої величі може дійти слово.

У Цицерона органічно поєднувалися теорія і практика: свої те-оретичні ідеї він блискуче втілював у практичній діяльності. Ідеа¬лом оратора він вважав людину високої культури, яка знає літера¬туру, історію, юриспруденцію, філософію; добре володіє і простим, і високим стилем, розуміє вплив ритму на слух аудиторії, уміє при¬мусити її сміятися й плакати, може володарювати над й душею. Для ораторів Риму характерні оклики, повтори, іронія, гра¬дація. В деяких його промовах майже не вживаються сполучники. Та¬кий риторичний прийом робив судову промову карбованою.

Цицерон був творцем латинської мови: з важкої, неоковирної зброї виковував тонку, гостру рапіру, яка проникала у найпотаємніші вигини людської думки. Він виголосив понад сто промов, тексти п'ятдесяти семи збереглися і є риторичною скарбницею для усіх часів та народів. Стародавній Рим зі своїми майстрами ораторського мистецтва зайняв визначне місце у світовій культурі та захоплює наших сучасників і сьогодні.

3. Аристотель – видатний теоретик і практик

ораторського мистецтва

Аристотель (348—322 до н. е.) розглядав ораторське мистецтво у філософському плані, підкреслюючи його етичні й естетичні функції. Він вважається творцем теорії суперечки, дискусії. Арістотель розріз¬няв:

• діалектику — мистецтво сперечатися з метою встановлення істини;

• ерістику — мистецтво будь-що залишитися правим у супе¬речці;

• софістику — намагання добитися перемоги в суперечці шля¬хом навмисного використання недостовірних доказів.

Стародавня Греція, Стародавній Рим в епоху демократичного розквіту стали своєрідною скарбницею риторики і ораторського ми-стецтва. За законами Солону, кожний афінянин повинен був осо¬бисто захищати свої інтереси на суді, бо участь представників доз¬волялася лише у виняткових випадках, наприклад у справах осіб, які мали фізичні або психічні вади, жінок, неповнолітніх тощо.

Використана література

1.Історія стародавнього світу. – к., 1989.

2.Історія красномовства. – к., 2000.

3.Українська та зарубіжна культура. Підручник. – к., 1999