У чому полягає ораторське мистецтво промовця

Якщо хто вирішив оволодіти красномовством по-справжньому, він повинен бути людиною справедливою і тямущою у справах справедливості.

Оратор користується народною прихильністю лише тоді, коли завчасно продумує, що буде говорити: лише цим доводить він свою відданість народу, а той, хто не турбується, як буде сприйнята його промова, діє... як людина, яка більше спирається на силу, ніж на переконання.

Ні, нічим не можна принести більшої шкоди, ніж повідомля¬ючи брехню. Саме так, якщо ті люди, в яких державна діяльність полягає у промовах, не казатимуть правду, тоді хіба можна надійно керувати державою?

Оратор повинен стояти, як озброєний воїн у лаві, розв'язува¬ти справи великої важливості і завжди прагнути перемоги».

Оратором є лише той, хто в змозі говорити з кожного питан¬ня гарно, вишукано і переконливо, відповідно до важливості пред¬метів, на користь часові і для задоволення слухачів.

Не може бути оратором і ніколи ним не був той, хто, наче воїн, який вступає у всеозброєнні в битву, не з'являвся на форум, озброєний усіма знаннями.

Найбільша цінність оратора — не тільки сказати те, що по¬трібно, але і не сказати того, чого не треба.Найкращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження.

Вчити — обов'язок оратора, давати насолоду — честь, яка на¬дається слухачу, справляти ж сильне враження — необхідність.

Балакучих людей знав я декількох, а красномовної людини — досі жодної. Балакучою тут я називаю таку людину, яка може до¬сить розумно й ясно говорити перед пересічними людьми, керую¬чись загальновживаними поняттями, а красномовною — тільки ту, яка будь-який обраний нею предмет може розкрити й прикрасити так, щоб він став більш вражаючим і пишним, і яка засвоїла і за¬пам'ятала всі ті знання, що можуть служити джерелом красномов¬ства.

Що стосується вправ для розвитку голосу, дихання, рухів тіла й, нарешті, язика, то для них потрібні не стільки правила науки, скільки праця. Тут необхідно з великою суворістю відбирати собі взірці для наслідування; причому приглядатися ми повинні не лише до ораторів, а й до акторів, щоб

Оратор говорить не з тим єдино, щоб його розуміли. Головний його намір, щоб переконати й схвилювати, у чому він не зможе

перемогти, якщо не відшукає насолоди. Він хоче увійти у розум і серце, а це він не інакше зможе зробити як проходячи через уяву.

Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре є властивістю мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити мало й погано є ознакою божевільного.

Гонористість — найбільша перешкода істинному красномовству. К. Нічого немає легшого, як відрізнити людину, яка добре відчу¬ває, але погано говорить, від тієї, яка добре" говорить і нічого не відчуває.

Оратор, проповідник також з'являються перед публікою влас¬ною персоною, подібно до актора... Але тут велика різниця. Оратор з'являється для того, щоб говорити, а не для того, щоб виставляти себе напоказ: він виступає у своєму власному вигляді, грає не ко¬гось іншого, а тільки самого себе, говорить від власного імені, вис¬ловлює чи повинен висловлювати тільки власні думки; оскільки людина і дійова особа тут єдині, він на своєму місці... Але актор на сцені, розігруючи чужі почуття, проголошуючи лише тс, що йому вказано, зображуючи часто якусь фантастичну істоту, розчиняється і начебто щезає у своєму герої.

Без природних обдаровань оратором бути неможливо, але тео¬рія покаже початківцю, як слід користуватися такими фізичними засобами, які дала йому природа, як слід впливати на розум і сер¬це його слухачів.

Той хто бажає гарно говорити або писати, повинен обов'язково добре мислити й хороший мати смак.