Моє ставлення релігії
У порівнянні з релігієзнавством — системою нау¬кових знань — релігійні теорії не виводять релігію з глибинних надр суспільної історії та практики, а нав¬паки, стверджують богопоходження суспільства. Су¬спільство в релігійно-докгринальній інтерпретації ви¬ступає лише як момент, результат "еманації" (прояву) сутності Бога, його творчої потенції. Виходячи з цих принципових положень, релігійна думка ставить су¬спільний прогрес у пряму залежність від кінцевої реа¬лізації релігійних істин, що викладені в різних церков¬них документах і канонічних книгах.
Таким чином, релігієзнавство і богослов'я — це протилежні, хоча і зв'язані спільним предметом до¬слідження, типи світоспоглядання і світосприйняття, різні системи оцінки духовних культурних цінностей. Тому їх не слід ототожнювати.
Особливого значення набувають питання відно¬шення релігієзнавства до атеїстичної теорії та ідеоло¬гії. Атеїстичні ідеї і норми оцінки релігійних явищ, як відомо, за часів панування тоталітарного режиму в Україні клалися в основу антирелігійної й антицерковної політики. Це призводило до порушення прав лю¬дини, а конституційний принцип свободи совісті ли¬ше декларувався, що породжувало значні деформації в духовному житті суспільства, правовій політиці держави, створювало напруження у відносинах між віруючими і невіруючими.
Певний час релігієзнавство розвивалося в лоні атеїстичних знань і вважалося їх складовою частиною. В сучасних умовах релігієзнавча наука є самостійною теоретичною дисципліною і за своїми принципами та методами корінним чином різниться від атеїзму.
На відміну від атеїстичних поглядів релігієзнав¬ство вивчає релігійні явища як складний комплекс соціально-історичних, філософських і психологічних проблем. Тому необхідно звернути увагу на конкретні галузі релігієзнавчої науки.
Ядром теоретичного релігієзнавства виступає "фі¬лософія релігії". Під останньою розуміється філософ¬ське пояснення релігії. В сучасній філософській думці існують два напрями обгрунтування філософії релігії: ідеалістичний (релігія визначається як центральне су¬спільне явище, в релігійній свідомості відображається зміст потойбічних, надприродних факторів) і матеріа¬лістичний (релігія є суспільно-історичним продуктом з її внутрішніми закономірностями розвитку). Від іде¬алістичної філософії слід відрізняти релігійну філосо¬фію. З цієї причини неможливо ототожнювати філо¬софію релігії, яка, наприклад, випливає з корінних принципів філософського ідеалізму (об'єктивного чи суб'єктивного), з конкретною формою релігійної фі¬лософії. Сучасна релігійна філософія представляє су¬купність різних напрямів і течій, які розвиваються у християнстві, ісламі, буддизмі та інших розвинутих релігійних системах.
Безумовно, релігійна філософія у будь-якій формі виступає специфічним різновидом ідеалізму. Однак вона спирається не на теоретичні постулати філософ¬ське-ідеалістичних систем, а на вихідні принципи ві¬ровчення конкретної релігії. Між раціональними фі¬лософськими постулатами і релігійними, містифіко¬ваними принципами віровчення існують досить знач¬ні розбіжності, які не слід ігнорувати.
Релігійна філософія з теологічних позицій також вирішує певні суспільно-політичні й соціальні проб¬леми, прагне вплинути на практичну сферу релігійно¬сті віруючих. Таким чином, у концептуальному від¬ношенні необхідно відділяти філософію релігії від ре¬лігійної філософії, а також від самої теологічної доктрини, на яку спирається релігійне-філософська система.
Філософія релігії локалізує предмет вивчення ре¬лігії. Остання виступає об'єктом філософського знан¬ня насамперед як соціальне явище. Досліджується не тільки механізм виникнення релігії, а й процес її ві¬дображення у свідомості людини, особливості форму¬вання релігійних понять, символів і духовних цінностей. При цьому об'єктом філософського вивчення є не тільки сама релігія, а й те соціальне та природне середовище, що впливає на процес формування релі¬гійних вірувань.Другою, не менш важливою частиною релігіє¬знавства виступає "соціологія релігії". Грунтуючись на загальних положеннях філософії релігії, соціологіч¬ний розділ релігієзнавства вивчає релігію як певну соціальну структуру, складову частину суспільства з властивими їй структурою, функціями, соціальними зв'язками. На соціологічному рівні релігія визнача¬ється як соціальна підсистема, яка в межах конкрет¬ної суспільної системи виступає водночас і в якості об'єкта зовнішніх впливів, і в якості суб'єкта свого власного впливу на різні соціальні інституції. Соціо¬логія релігії, базуючись на висвітленні цих питань, досліджує механізм функціонування і соціальної ево¬люції релігійних вірувань і вчень в різних соціальних середовищах, групах віруючих, аналізує особливості їхніх індивідуальних релігійних рис з тим, щоб визна¬чити головні тенденції релігійної ситуації з врахуван¬ням дій тих чи інших соціальних факторів.
Третьою частиною системи релігієзнавства висту¬пає така важлива дисципліна, як "психологія релігії". Релігійні вірування — це не тільки теоретичні погля¬ди, організаційні форми діяльності віруючих. Релігій¬на віра — ядро будь-якої релігійної системи — є фе¬номеном психічного життя з відповідними емоціями, що спрямовані на сприйняття ідеї Бога (або інших аналогічних ідей) і похідних від неї істин. Світ релі¬гійної психології — це особливий внутрішній стан духовних цінностей віруючої людини. Він поєднує релігійні та нерелігійні цінності в складний емоційно-інтелектуальний комплекс світосприйняття. Релігійні почуття, настрої, типи містифікованого мислення складають досить чутливу, динамічну первинну осно¬ву, що, сприймаючи релігійні ідеї, переробляє їх у своїй індивідуалізованій свідомості, впливаючи на на¬прям подальшої еволюції релігійних вчень.