Друге пришестя Ісуса Христа

План

I. Вступ. Ціль земного існування – підготування до вічності.

II. Друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа:

1. «Наблизився прихід Господній» (Як. 5: 8-9).

2. Очікування швидкого повернення Господа у ранньому християнстві.

3. Сприйняття приходу Спасителя, як радісної зустрічі, а не суду й звіту.

4. Ознаки близькості цього дня:

а) повсюдне поширення Євангелія;ї

б) крайнє поширення євангелія;

в) з’явлення лжепророків і лжемесій;

г) повернення до Христа єврейського народу;

д) підсилення зла й беззаконь;

е) поширення чаклунства, служіння нечистій силі;

є) зростання взаємної ворожнечі й ненависті;

ж) кровопролитні війни й різні нещастя в природі;

з) прихід антихриста.

5. Знамення Сина Людського.

6. Мета другого пришестя.

III. Висновок. « Будьте готові, тому що в котру годину не очікуєте, прийде Син Людський ».

Ціль нашого земного існування — одна: підготуватися до вічності. Християнська мудрість полягає в тім, щоб дорогоцінний талант часу максимально використати для забезпечення майбутнього життя. Господь Ісус Христос у цілому ряді повчань призивав Своїх учнів дорожити часом і жити в постійній готовності стати перед Богом для звіту у своїх справах (опис суду Божого в Євангелії від Матфея (25:31-46); притчі Спасителя про плевели (Мт. 13:24-30); про рабів, що очікують пана (Лк. 12:35-40); про невірного домоправителя (Лк. 16:1-13); про покликаних на шлюбний бенкет (Лк. 14:16-24); про таланти (Мт. 25:14-30); про працівників, що отримали рівну плату (Мт. 20:1-16); про десять дів (Мт. 25:1-13) і інші). “ Тож пильнуйте, — повторював Спаситель, — бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш ” (Мт. 24:42), тобто в самий несподіваний момент.

Всі люди в більшій або меншій мірі бояться смерті. Проте, апостоли наставляли християн пам'ятати про майбутню зустріч із Богом, тому що міркування про це сприяє виправленню життя. “ Наблизився прихід Господній, — писав ап. Яків, — он Суддя стоїть перед дверима! ” (Як. 5:8-9).

Рання християнська писемність свідчить, що ще з апостольського часу християни напружено очікували швидкого повернення на землю Господа Ісуса Христа. Це очікування підтримувалося, з одного боку, тією атмосферою гонінь і мучеництва, якими було оточене їхнє життя. Інтенсивність переслідувань часом нагадувала пророкування Спасителя про останні часи, коли не можна було поручитися ні за один день спокійного існування. Досить згадати архидиакона Стефана, апостолів Петра й Павла, мучениць Віру, Надію, Любов і матір їхню Софію, великомученицю Варвару, Переможця Георгія й інших мучеників, щоб переконатися, що життя віруючих у перші століття християнства постійно було в небезпеці. У римських імператорах Нероні, Доміціані, Декії й Диоклетіані й подібних їм гонителях християни бачили образ апокаліптичного звіра.