Витоки ісламу, становлення ісламу. Коран, Сунна. Релігійні течії, шаріат, канони і догмати

Після другого одкровення Мухамед більше не вагався визнати себе посланцем Божим і прийняти доручення з гори проповідувати арабам істинну віру.

Сім’я Мухамеда безумовно повірила його покликанню. І першими, до кого повинен він звернутися був його рід. Він запросив їх на зібрання і об’явив про посланництво. Всі, не лише не повірили, але здивувались і розгнівались, оскільки очікували повідомлення про вигідну комерційну або розбійницьку операцію.

Відкинутий своїми рідними Мухамед став проповідувати публічно. Його напади на національних ідолів були неприйнятні і навіть небезпечні для корейшитської верхівки, але довший час його не чіпали, оскільки боялися міжусобиць, його рід не повірив йому, але не відмовився від обов’язків захисту.

За перші роки Мухамедової проповіді нараховують 43 послідовники ісламу, більшість з бідноти і рабів. Навернення в іслам продовжувалось по-трохи (хоча і не кожного дня). На цій ранній стадії свого розвитку іслам ще не організований і не прийняв твердої форми, був головним чином як загальна протилежність політеїзму.

З часом між Мухамедом та його послідовниками з одного боку та меканською верхівкою з другого, почав назрівати досить великий за наслідками конфлікт. Дійшло до того, що частина прихильників Мухамеда були змушені емігрувати в Ефіопію. Позаяк Мухамед не припинив своєї діяльності невдовзі спалахнув новий конфлікт, в результаті якого цілому родові пророка було проголошено бойкот, який виражався у тому, що вже ніхто не брав їх у компаньйони до транзитної торгівлі, ані не брав їхніх дівчат заміж. Двох дочок Мухамеда, які вже були заміжні повернули у дім батька.

Мухамеду помимо волі довелося розширювати свою діяльність, перенести проповідь і інші міста. Він проповідував в містечках біля Мекки, але вона була безрезультатна. Тоді й особисті обставини Мухамедового життя спонукали його порвати зв’язки з Меккою: померла його дружина Хадіджа, а потім його дядько Абу Таліб. Родинні зв’язки були розірвані, в Мецці лишилися тільки вороги, оскільки прихильники в результаті гонінь були розсіяні.

Після невдалої проповіді у місті Таїф (100 верст від Мекки), де Мухамеда побили камінням, він почав діяти обережніше. Під час святкування біля Кааби на дорозі він приєднався до подорожніх з ятрібського плені, яке знаходилося в союзі з семітським племенем, і від яких вони неодноразово чули, що має прийти пророк для винищення язичництва і проповідування Єдиного Бога. Він попросив їх вислухати його і вони повірили йому. На наступний рік вони пообіцяли повернутися і привести інших. І вони дотрималися обіцянки після чого прийняли іслам. Мухамед відрядив з ними свого послідовника Мусаба для настанови їх в Корані.

Невдовзі після цього Мухамед мав ще одне видіння у сні. „Невідома сила, яку він признав за архангела Гавриїла, підняла його з ліжка і вивела з дому. Він побачив чарівного коня ель-Барка (блискавка), і сівши на нього вмить опинився в Єрусалимі, біля дому молитви. Тут він знайшов пророків, серед яких Авраама, Мойсея, Ісуса Христа. Він помолився разом з ними. Потім йому запропонували три чаші: з водою (за іншими переказами медом), вином і молоком. Він почув голос: „Якщо він візьме воду, то потоне разом з послідовниками, вино — буде блудити, молоко — піде правильним шляхом з общиною своєю”. Мухамед вибрав чашу з молоком. Після того він пройшов сім небес і досяг Самого Бога, від якого отримує заповідь для мусульман п’ятидесяти щоденних молитов. Але на зворотньому шляху біля воріт кожного з небес зустрічає пророків, які переконують його, що мусульманам не витримати такої кількості молитв і щоб він просив зменшення їх кількості. Він так зробив і при виході кількість молитов звелася до п’яти. Після повернення до себе Мухамед зауважив, що з посудини з водою, яку він перекинув не встигла витекти вода.”Між тим, іслам завдяки діям Мусаба ширився в Ятрибі і ще через рік з Ятрибу прийшло 75 чоловік, навернених в іслам. Вони поклялись, що будуть захищати Мухамеда від образ хоч би й зі зброєю, так як захищають своїх дітей. Невдовзі після цього більшість мекканських мусульман переселись в Ятриб. Мухамед з невідомих причин залишався в Мецці. Але коли стало відомо, що корейшити збираються силою затримати пророка, то довелося вжити заходів для втечі до Ятріба, де їх радісно зустріли як переселенці, так місцеві новонавернені мусульмани. Сталося це 16 травня 622 року і з цього часу в мусульманських країнах ведеться літочислення, яке називають „літочислення по гіджрі”. Позаяк для вуха віруючих втеча і пророк були несумісні, то цю подію називають гіджра, що означає переселення пророка з Мекки в Ятріб, який з того часу стали називати Медінет ан-набі, тобто місто пророка або просто Медина.

Невдовзі по прибутті Мухамеда в Медину, він дав своїй общині писаний статут. За ним всі віруючі, як з давно ворогуючих двох основних племен мешканців Ятриба, так і з переселенців, між якими назрівав конфлікт, складають нероздільний і рівноправний народ. Не було більше поділу на племена, був тільки поділ між вірними та невірними. Старі родові образи мають бути забуті, кровна помста відмінена. Правовірні мали захищати один одного зі зброєю проти будь-якого нападу. Вирішення всіх спірних питань було надано Богу і Мухамедові. Тоді ж було укладено договори з місцевим населенням, яке ще не приняло іслам та іудеями.