Релігія та війна
•Мільхемет Міцвах - священна війна в іудаїзмі.
1. Хрестові походи – яскравий приклад релігійних війн
Хрестові походи - військово-релігійні походи західно-європейського рицарства і цивільних осіб до країн Близького Сходу під гаслом боротьби за визволення Гробу Господнього і Святої землі від "невірних".
В них брали участь феодали, міщани, селяни, купці, навіть діти.
Перший хрестовий похід був організований у 1095 року з ініціативи папи Урбана II з метою звільнення священного міста Ієрусалима і Святої землі від мусульман. Первісне звертання папи було адресовано тільки французькому лицарству, але згодом похід перетворився в повномасштабну військову кампанію, а його ідея охопила всі держави Західної Європи. Лицарі і простий народ усіх національностей по землі і морю висувалися на Схід і в липні 1099 року завоювали Єрусалим. Під час 1-го хрестового походу було засновано Иерусалимское королевство і інші христианские государства.
Ідея 1-го хрестового походу зокрема і всього хрестоносного руху в цілому бере джерела з обстановки, що склалася в Західній Європі по закінченню епохи Раннього Середньовіччя. Після розділу імперії Каролінгів і звертання в християнство войовничих венгрів і вікінгів наступила відносна стабільність. Однак за попередні кілька століть у Європі сформувався цілий клас воїнів, яким тепер, коли границям держав більш не загрожувала серйозна небезпека ззовні, не залишалося нічого іншого, крім як гнітити селянство, влаштовувати міжусобиці і конфликтовати один з одним.
Тим часом на Сході почали активну експансію мусульмани, які завоювали велику частину Північної Африги, Египет, Палестину, Сирию і християнську Іспанію. Реконкіста стала першим військовим рухом християн проти мусульман і надовго занурила іспанське лицарство і найманців з інших частин Європи в боротьбу з ісламськими завойовниками. Норманни тим часом боролися за контроль над Сіцилією, Пізу, Геную і Арагон спільно осаджували мусульманські фортеці на Мальорке і Сардинії, обороняючи узбережжя Італії і Іспанії від набігів мусульман.Військові конфлікти, що неприпиняються, з мусульманами дозволили розцвісти ідеї Священної війни проти ісламу. Коли мусульмани взяли Ієрусалим — серце християнської релігії, — папа Григорій VII у 1074 року призвав воїнів Христових (лат.militesChristi) відправитися на Схід і допомогти Візантії, яка трьома роками раніше потерпіла серйозну поразку в битві з сельджуками при Манзикерте, відвоювати священні землі. Відозва папи була зігнорована лицарством, але проте привернуло увагу до подій на Сході і спровокувало хвилю паломництва на Святу землю. Незабаром почали надходити повідомлення про знущання і гоніння, яким піддавалися прочани з боку мусульман на шляху в Єрусалим і інші священні міста. Звістки про утиск пілігримів викликали хвилю обурення серед християн, а папа Урбан II привселюдно призвав віруючих відправитися в хрестовий похід, звернувшись до них зі словами — Так хоче Господь! (лат.Deuslevolt!)
На початку березня 1095 року на собор в П’яченці прибуло посольство імператора Алексея Комніна с проханням надати Візантії допомогу в боротьбі із сельджуками.
У листопаді 1095 року у французькому місті Клермоне відбувся собор, на який перед обличчям знаті і духівництва папа Урбан II виголосив жагучу промову, призивав тих, що зібралися відправитися на Схід і звільнити Єрусалим від панування мусульман.
Другий хрестовий похід. Політика християнських князів на Сході переслідувала помилкову мету — знищення візантійського панування в Азії й ослаблення грецького елемента, на який природно потрібно було розраховувати в справі знищення мусульман.
Така політика привела до того, що мусульмани, ослаблені і відсунуті усередину Азії, унаслідок Першого хрестового походу, знову підсилилися і почали з Месопотамії загрожувати християнським володінням.
Один з найбільш сильних мусульманських емирів, емірівоссула-Імад-ед-Дин Зенги, почав дуже серйозно загрожувати передовим князівствам. У 1144 р. Зенги зробив сильний натиск, що закінчився взяттям Едесси і падінням Едесського князівства.
Це наносило дуже чуттєвий удар усьому східному християнству: Едесское князівство складало форпост, об який розбивалися хвилі мусульманських набігів, у Едеському князівстві був оплот, який захищав увесь християнський світ.