Православні святині України: Аскольдова могила, Десятинна церква, Києво-Печерська лавра, Софія Київська, Почаївська Лавра
Монастир завжди відігравав роль духовно-культурного центру українського суспільства. Він був осередком боротьби проти уніатства. З 1615 року при монастирі працює друкарня. Тут проводилась і проводиться підготовка висококваліфікованих релігійних кадрів; з монастирем пов'язана діяльність видатних митців, зодчих, вчених, політиків і богословів. Особливої значимості набула подія 1632 року: Лаврська школа об'єдналась з школою Київського братства, а це означало, що утворилась Києво-Могилянська колегія, яка згодом переросла в Києво-Могилянську академію.
312 століття монастир носить титул Лаври - головного монастиря. Ченці монастиря ніколи не замикались від світу, а поєднували помірковану чернечу аскезу з продуктивною працею на користь суспільства: монастирська братія лікувала хворих, вчила "неграмотних, годувала та одягала злидарів, споруджувала притулки для вбогих людей. В цьому смисл чернечого подвижництва на землі, аби отримати блаженство на небесах...
СОФІЯ КИЇВСЬКАСофія Київська - християнський Собор в Києві, збудований в 11 столітті за часів Ярослава Мудрого, який тут і похований. Будувався Собор кілька десятиліть. Присвячений Божественній Премудрості, символізує велич християнства і високу духовність народу, натхненного і об'єднаного Христовим вченням.
Збудована Софія Київська на тому місці, де 1036 року Ярослав Мудрий розгромив печенігів.
Будували і прикрашали храм грецькі майстри, а біля них і наші вчилися зодчої церковної справи, аби потім будувати і розписувати інші українські храми. А було все під наглядом княжим - Ярослав Мудрий бачив Софію Київську головним храмом всіх храмів, які будуть на землі Руській, то з цього виростали його задуми і вимоги до зодчих...
Майстерність зарубіжних митців, впливи зарубіжного -візантійського, вірменського, малоазійського, сірійського, романського - мистецтва розчинились в самобутній творчості київських майстрів і об'єднались в одне нове, неповторне диво - Київський Софіївський Собор. Софіївка стала найвизначнішою мистецькою пам'яткою християнського Сходу.
За княжих часів, як головний митрополичий храм Русі, Собор свідчив про могутність Великокняжого Києва. Тут здійснювалась церемонія „посадження" князів на Київський престол, приймали зарубіжних послів, збиралось Київське віче. При Соборі велось літочислення, переписування та накопичення книг, завдяки чому Ярослав Мудрий створив першу в Україні бібліотеку.
Доля Собору - це доля України: 1240 року його було пограбовано і спустошено ординцями Батия; після Берестейської унії 1596 року перебував у володінні греко-католицької церкви, але Київський митрополит Петро Могила повернув його православним. Він же, Петро Могила, розпочав реставрацію храму за власний кошт і кошт жертводавців: було перекрито дах, відновлено зруйновані внутрішні елементи будівлі, виготовлені престол та іконостас, забезпечено необхідною атрибутикою і богослужебними книгами. Але смерть Петра Могили /1647/ перервала цю фундаментальну працю.
Нинішня Софія Київська - кафедральний Собор Української православної Церкви Київського патріархату.
Софія Київська - то символ мудрої єдності українства з християнською духовністю, безсмертя національного духа, який має два джерела - Бога і Україну.
ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА
Почаївська Лавра - православний чоловічий монастир в м. Почаєві, що на Тернопільщині. Вважається, що назву монастирю дали ченці-засновники, які втекли в ці краї з Києва від татаро-монголів в 1240 році, а там, звідки вони прийшли, була річка Почайна.:. Заснований втікачами монастир спочатку був звичайною дерев'яною церквою. Існує інша версія назви монастиря та історії його заснування: дехто вважає, що його фундатором був афонський чернець Мефодій, який дав назву монастирю і місту зі слів: „Поча Діва творити чудеса..." Бо монастир був присвячений Успінню Пресвятої Богородиці.
Визнання до монастиря прийшло з кінця 16 століття, коли відома меценатка Анна Гойська взяла його під своє опікунство, а найвищого розквіту він досяг в роки ігуменства Іова Почаївського /помер в 1651 році/, який за подвижницьке життя і мужній захист православ'я за Заході України був канонізований. В 1833 році монастир отримав статус Лаври.