Конфлікти і деструктивні релігійні об’єднання в Україні

сфері іноді призводять до релігійних конфліктів. Крім того, до жит¬тя повертається і низка специфічних релігійних «витрат», до числа яких належить в першу чергу релігійна нетерпимість.

Релігійні конфлікти — це зіткнення і протиборство (протидія) між носіями релігійних цінностей (від окремих індивідів (віруючих) до конфесій), що обумовлені відмінностями в їх світос¬прийнятті, уявленнях і ставленні до Бога, різним становищем та уча¬стю в релігійному житті.

За своїми типологічними характеристиками релігійні конфлікти є перш за все соціальними, оскільки сама релігія є первинною, глибинною підставою людського суспільства, що ви¬никло в межах спільної релігії як усвідомлення людьми їх певної спільності. Крім того, релігія створює первинні засади громадсь¬кості, наприклад, солідарність, тобто почуття спільної причетності людини до якогось цілого, «ми», що породжується єдиним зв'язком між усіма людьми та Богом; у ній вони вперше почувають себе роди¬ною, спільнотою, народом, не втрачаючи при цьому в цій причетності своєї людської особистості. Соціальність релігії проявляється також у формах релігійного життя — культах, молитвах, жертвопринесен¬нях, догматах, церковних переказах тощо, які присутні майже в усіх релігіях, але у різних віруваннях ці форми розрізняються у своїх кон¬кретних проявах, що нерідко стає підґрунтям для релігійних конфліктів.Будь-яка релігійна група пев¬ною мірою відчуває себе обраною, згідно зі своїми переконаннями во¬на вважає, що відрізняється від основної маси людей. Часто з цього відчуття виростає віра в те, що дана група знаходиться у згоді чи єдності з Богом. Звичайно, що втручання в релігійні уподобання і ритуали віру¬ючих, спроби нав'язати їм несумісні принципи організації суспільно¬го устрою, взаємовиключні культурні стереотипи тощо викликають контрдіі, тобто опір тієї сторони, проти якої спрямовані перелічені дії. Виникає конфлікт як реалізація намірів і разом з тим подолання опо¬ру, який неминуче присутній в процесі цієї реалізації. Кожна з про¬тидіючих сторін — суб'єктів відіграє свою роль у релігійному конфлікті, «сценарієм» якого стають його предмет і об'єкт, джерело, причини та умови виникнення, динаміка перебігу та шляхи розв'язання.

Суб 'єктами релігійних конфліктів можуть стати окремо взяті індивіди, цілі народи, об'єднані вірою, релігійні утворення (церква, община, секта) та держава.

Окремо взятий індивід та його внутрішній світ можуть стати достатньою умовою релігійного конфлікту, а відтак, і суб'єктом, що¬до якого цілком доречно говорити про проблему протиборства про¬тилежних підстав, цінностей тощо.

Новоутворення, що протистоять традиційній церкві, виникли і поширилися у 60-ті роки XX ст. у США. а згодом і у європейських країнах. В Україні в останні роки були поширені сумнозвісне «Біле братство». «АУМ-сінрікьо». Більшість складу цих організацій становлять юнаки і дівчата, часто досить освічені. Характерним для сект є наявність лідера як особливого неповторного Спасителя, небесного обранця (земного втілення Христа чи Будди). Нарешті, особливостями цих культів є також намагання духовно і фізично ізолювати членів общини від зовнішнього світу, відвернути їх від колишніх цінностей і уподобань (при цьому їх майно або пра¬ця, як правило, використовується для збагачення общини чи її ліде¬ра), паралізувати особисту свідомість, що досягається різноманітни¬ми засобами психічного впливу. Отже, ці досить ефективні засоби експлуатації молодих людей викликаю невдоволення головних верств населення і створюють конфліктну ситуацію, яка за відповідних умов може перетворитися на релігійний конфлікт між різними інсти¬тутами суспільства, з одного його боку, держави або традиційної для даного соціуму релігії з відповідними їй формами організації, а з іншого —релігійних організації нетрадиційного типу.

Не зайвим буде згадати діяльність в Україні «Білого братства» (вчення «Юсмалос»), яке очолювали Юрій Кривонос («пророк Юоан Свамі») і Марія Цвігун («Марія Деві Христос»). Їх вчення поля¬гало в повному відкиданні сучасного світу «безбожників» і програмі перетворення світоустрою; шляхом цієї перебудови вважалися відмо¬ва від усіх людських цінностей, загибель людства і «кінець світу». В секту, залучалась здебільшого молодь, при цьому використовува¬лися методи гіпнозу і психічного тиску. Але «кінець світу», призна¬чений на листопад 1993 р., не відбувся. Через вчинення хуліганських дій та скривджений святинь Софійського собору лідери «Білого брат¬ства» були заарештовані, а рядові братчики затримані та відправлені на лікувальну реабілітацію.

2. Деструктивні релігійні об’єднання в Україні,

їх місце в релігійних і соціальних конфліктах

Деструктивний культ - це релігійна або містична організація, дiяльнiсть якої супроводжується підривом громадського порядку, здоров’я і моральності населення та іншими антиконституційними виявами, що порушують права і свободи громадян.