Православ’я- особливості віровчення та культу

ПЛАН

Вступ

1. Православ’я: особливості віровчення та культу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

На сучасному етапі історії нашої країни особливе місце серед соціальних, історичних, психологічних факторів наці¬онально-духовного відродження зайняв фактор релігійний. В Україні, по суті, розпочався новий етап розвитку релі¬гійних конфесій. Він породив безліч проблем, пов'язаних з нормалізацією релігійного життя, пошуками шляхів урегу¬лювання міжцерковних відносин, зокрема подолання гост¬рих і болючих міжконфесійних конфліктів на основі конс¬титуційних положень принципу свободи совісті й відпо¬відного законодавства про правове регулювання діяльності релігійних організацій.

Історія свідчить, що численні релігійні вірування і культи є продуктами суспільного розвитку, відобра¬жають у своїх специфічних вченнях і доктринах сут¬тєві риси різних соціальних епох. У зв'язку з цим релігія є універсальним духовним явищем у житті сус¬пільства. Релігійне вірування об'єднує за допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні вер¬стви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначеними конфесійними ознаками різні угруповання вірую¬чих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних громад віруючих у їх¬ній боротьбі проти негативних соціальних відхи¬лень і явищ, виконувати інші функції.

1. Православ’я: особливості віровчення та культу

Основні положення православного віровчення (догмати) зафіксовані з двох рівних за авторитетом для церкви джерелах "Священному Писанні" (Біблії) i "Священному Переданні (переказі)" (матеріали помiсних i вселенських соборів IV-VIII ст. Праці церковних авторитетів того часу, яких називають "святими отцями", давня богослужебна практика).

Головні догмати викладено в Символ віри. (Нiкеоцаргородський Символ вiри) 825-981рр. в 12 членах (параграфах). Це вчення про Трійцю, сходження святого духа тiльки вiд Бога-отця, боговтiлення, спокутування, воскресіння, вознесiння Ісуса Христа як боголюдини, визнання святості єдиної апостольської церкви, необхідності хрещення i чекання воскресiння з мертвих.

Православна традиція вимагає збереження в недоторканості не тільки зміст догматів в інтерпретації "отців церкви" але й збереження їх догматичного формулювання.

Православ'я не припускає нi збільшення ні скорочення кількості догматiв, що канонізовані вселенськими соборами. істинами вважаються тiльки ті положення віровчення які затверджені першими двома вселенськими соборами.

Таким чином, усi догмати, якi були прийняті після VII Вселенського собору i католицький догмат про "фiлiокве" православні богослови відкидають. Останнім "отцем церкви" православнi вважають Іоанна Дамаскiна (VIIIст.)

Християнський Захід знаходився під впливом Риму з його латинською культурою, яку сприйняли i варварські королівства у вигляді Римської Літургії i латинської лiтургiчної мови.

Але на Сході склалась зовсім інша ситуація. Культура народів які попали в орбіту християнства були дуже різні i не піддавались злиттю (культури вірмен, єгиптян, сирійців, ефіопів, еллінів тощо).