Сутність і походження релігії. Українська греко-католицька церква. Релігія і церква в Україні сьогодні

План

1. Сутність і походження релігії.

2. Українська греко-католицька церква.

3. Релігія і церква в Україні сьогодні

1. Сутність і походження релігії.

Висвітлення першого питання доцільно розпочати з визначення поняття "релігія". Слово походить від латинського "religio" і означає "зв'язок". У тлумаченні богословів релігія — це все те, що зв'язує, з'єднує людину з бо¬жественністю ("Святе Письмо", культ тощо). Отже, богословське визначення релігії виходить з віри в іс¬нування Бога. Але воно, так би мовити, конфесійне, однобічне.

Зазначимо, що релігія — явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспі¬льстві цілком закономірно й існує разом з ним; воно поєднує в собі елементи раціонального (наприклад, моральні настанови) та ірраціонального (наприклад, фантастичні образи надприродних істот — ангелів, чор¬тів тощо).

Релігія є однією з найдревніших форм суспільної свідомості — однією з форм відображення світу, але відображення своєрідного.

Характеризуючи цю своєрідність, всі радянські підручники і словники, як правило, наводили визна¬чення Енгельса про "фантастичне відображення", на¬даючи йому прямо протилежний зміст (фантастич¬не — значить неправдиве, негативне, тому релігія є антикультурою).

Спробуємо пояснити істинний сенс енгельсівської формули, бо це має принципове, методологічне зна¬чення. Виникає питання: у зв'язку з чим і як визна¬чив Ф. Енгельс релігію?

Він полемізував з Є. Дюрінгом (1833—1921 pp.), ні¬мецьким філософом XIX ст., який, зокрема, вимагав заборонити релігію. У відповідь на таку безглузду ви¬могу Ф. Енгельс переконливо довів, чому саме релігію заборонити не можна. Він писав: "Релігія забороня¬ється. Але ж всяка релігія є не чим іншим, як фантас¬тичним відображенням у головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними в їх повсякденному жит¬ті, — відображенням, в якому земні сили набувають форму неземних". Далі він вважав, що релігія виник¬ла в процесі осмислення людиною сил природи, а пізніше — суспільних сил, що вона є однією з най¬більш давніх форм духовного освоєння світу, яка ви¬пливає з властивостей процесу пізнання.

Так, у свідомості первісної людини панівне зна¬чення мали міфологічні та магічні уявлення. З часом магію змінює релігія як нова панівна форма суспіль¬ної свідомості.

Зазначимо, що фантастичні образи релігії — це форма відображення дійсності, притаманна усім на¬родам. Вона є необхідним ступенем сприйняття світу, обумовлена функціями головного мозку і має таке саме право на існування, як і раціональне, наукове пізнання.

Отже, релігія є однією з форм суспільної свідомо¬сті, яка відображає дійсність в образах і міфах та утверджує віру в їхню реальність.

Релігія, на відміну від таких конкретніших форм суспільної свідомості, як мораль, політика, право, претендує на всебічне відображення дійсності. Вона виступає і як світогляд, а саме — як система поглядів на світ і місце людей у ньому, на принципи їхньої повсякденної поведінки. Релігія як форма суспільної свідомості та світогляд є однією з найдавніших і най¬поширеніших сфер духовної культури людства.

Отже, істотна особливість релігії полягає в тому, що вона є фантастичною формою відображення дій¬сності. Однак з фантазією ми зустрічаємося також у науці й мистецтві. Виникає питання: що ж таке фан¬тазія, у чому полягає специфіка її прояву в науково¬му, художньому, релігійному відображенні світу?