Нові релігії ХХ століття: неохристиянські, орієнталістьскі, синтетичні, езотеричні, неозичництво, сатаністи.

ВСТУП

Релігієзнавство є зведенням у ціле розрізнених знань про релігію, цілісна система наукового осмислення релігійного феномена, вивчення якого в українській вищій школі – важливий чинник підвищення рівня духовної культури людини. Знання історії духовних культур відчиняє двері до правильного розуміння і осмислення величезної глибини цивілізаційного надбання людства, до свідомого і плідного його засвоєння. Правильно сформовані світоглядні орієнтації, уявлення про духовні цінності допомагають людям чіткіше визначити свою програму життя, а народам – зайняти належне місце в цивілізованому світі.

В період становлення державності України, духовних засад українського народу як ніколи важливо оволодіти багатством загальнолюдських цінностей, відродити втрачені здобутки національної духовної культури, сформувати нову систему ціннісних орієнтацій та ідеалів.

Вичерпної інформації про кількість релігій у світі (близько 5 тис.), як і оптимальної їх класифікації, не існує. В першу чергу це пов’язано з тим, що в релігієзнавстві відсутня чітка система критеріїв поділу релігій на певні групи та типи. Історія релігієзнавства знає багато різних типологічних схем періодизації історії релігії. Здебільшого при поділі релігій на групи та класи застосовують етнічні ознаки, час виникнення, рівень організації, державний статус.

За рівнем розвитку релігії поділяють на такі види:

a)ранні форми – релігії первіснообщинного ладу;

b)політеїстичні – етнічні;

c)монотеїстичні – християнство та іслам, іудаїзм та сикхізм;

d)синкретичні – ті, що утворилися внаслідок зрощування або злиття різних етнічних і світових релігій: суфо-китайські секти, іудео-християнські релігії;

e)нові релігійні течії та рухи: церква уніфікації Муна, свідомості Крішни, сайєнтології, неоязичництво.

Згідно сучасних українських релігієзнавців – А.М. Колодного, В.І. Лубського, С.А. Токарєва – „Нові релігії” та релігійні рухи класифікуються таким чином :

неохристиянство та течії християнського коріння – Церква Повного Євангелія, Богородична церква, Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони), Новоапостольська церква, Церква Христа, Церква нового Єрусалиму, харизматичні церкви;

 релігії орієнталістського спрямування (або східні релігійні течії) – Товариство свідомості Кріпни, Товариство трансцендентальної медитації, послідовники Саї Баби, центри Шрі Чінмоя, Дзен-буддизм, Нітірен, Вселенська чиста релігія (сахаджа йога), Всесвітня віра Багаї, АУМ Сінрікьо;

синтетичні неорелігії - Церква об’єднання, Велике Біле братство;

 езотеричні об’єднання – теософія, братство Грааля, асоціація Жива етика (Агні-йога);

неоязичництво – друїдизм, ведизм, арійський рух, тенгріанство, Рідна віра, РУНвіра, Собор рідної віри, Ладовірство, Великий вогонь;

сайєнтологічні (наукологічні) рухи – Діанетика, Наука розуму, Християнська наука;

демоністичні культи – сатанізм.

Мета даної контрольної роботи – розкрити Нові релігійні течії як один із напрямків релігійних вчень, дати основним з них характеристику, ознайомитися з особливостями віровчення та розкрити роль „Нових релігій” у сучасній культурі.