Митрополит Василь Липківський

Та р. 1919-го Україною опанувала Радяньска влада, що оголосила відокремлення церкви від держави. В квітні 1919-го року при моїй найближчій участи зібрана була 2-га Всеукраїнська Церковна Рада для засновання українських парафій, в якій я був Заступником Голови. Травня 9-го 1919 р., за моїм настоятельством, відбулась 1-ша українська Служба Божа, в Микільському Соборі, на Печерську; на Петра 1919 р. я став настоятелем Софійського Собору і брав якнайбільш активну участь у заснуванні українських парафій, перекладі Служб Божих на українську мову і в організації керівництва Українською Церквою, а також у тяжкій боротьбі з російським єпископатом в Україні за волю Української Церкви, і за це мені оголошено від нього заборону служби Божої і позбавлення сану.Але Всеукраїнська Церковна Рада вирішила не вважати російський єпископат за своїх архипастирів і тому не звертати уваги на їхні заборони, а подбати про утворення власного єпископату, і от Всеукраїнським Церковним Собором 1921-го року мене обрано і поставлено на Митрополита Київського і всієї України. Більшість свого митрополичого служіння я провів у подорожах по парафіях і хоч майже половину часу був під забороною виїзду з Києва, все ж одвідав не менше як 500 (п’ятсот) парафій, (а деякі й по кілька разів), з благовістям про Українську Церкву.

Та наша Церква, як національна й соборноправна, не подобалась Радвладі; особливо їй неприємна була моя праця, і р. 1927-го дозволено було скликати 2-ий Всеукраїнський Церковний Собор, якому було поставлено умову - усунути мене й обрати іншого митрополита. Під цією вимогою Собор “зняв з мене тягар митрополичого служіння”, і з того часу працю мою в Українській Церкві припинено...

Митрополит

Василь Липківський.

Київ, 13 грудня 1933 р.

Митрополит УАПЦ

Василь Липківський

(1864 - 1937)

У жовтні 1921 року у м.Києві Всеукраїнський церковний Собор відродив автокефалію Української православної церкви, яку вона втратила за 335 років до того внаслідок незаконної, ганебної оборудки, “прокрученої” у 1686 році Москвою і Константенополем (тоді Московська церква купила у Царгородського патріарха Діонісія Українську церкву, її права, її незалежність за 200 червонців і 120 соболів. За це згодом Діонісія було позбавлено сану, але чорну справу вже було зроблено...).

Собором було створено Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ), на Митрополита якої було обрано Василя Костянтиновича Липківського. Він плідно і наполегливо працював на цій посаді до 1927 року, коли, за вимогою ДПУ, з нього “було знято тягар митрополичого служіння”.

22 жовтня 1937 року Митрополита Липківського було заарештовано, а 27 листопада - страчено... На Лук’янівському кладовищі м.Києва встановлено Хрест на символічній могилі Митрополита Липківського (місце його поховання невідоме...).

Вшанування пам'яті

Пам’ять Митрополита Василя Липківського вшановують в Україні та за кордоном. В Києві на Києво-Солом’янській Покровській церкві встановлено меморіальну дошку з такими словами: “У цій церкві св. Покрови на Солом’янці в 1903-1919 р.р. був Настоятелем обранець Першого Всеукраїнського Собору УАПЦ 1921 р. Митрополит Василь Липківський”.

Митрополиту Василю Липківському встановлено два пам’ятники.

Пам’ятник в Українському православному центрі св. Андрія Первозванного в Сполучених штатах Америки (st. Andrew’s Ukrainian Orthodox Center So. Bound Brook. N.J.).