Митрополит Василь Липківський

Митрополит Василь Липківський

Про мій родовід

Василь Липківський у 40 років

Моє прізвище справді зв’язане з річкою Липою (не знаю, на жаль, чи є на р.Липі село або місто, що має назву по цій річці). Про наше походження зберігся в нашій родині такий досить химерний переказ.

Мій прадід, Липківський, походив з якогось села чи міста на р.Липі. Він був дуже вчений “професор” і нанявся за вчителя в домашньому пансіоні в якогось польського магната, що жив на річці Богу. Це було коло половини 18-го віку. Старший син у нього був Фотій - мій дід. Тої весни був великий голод і батьки журилися, як їм прогодувати свою сім’ю - мірка ячменю коштувала два злотих.

Такі розмови почув Фотій, і під їх враженням, а може і просто з бажання покататися на річці Богу в час її великої повені, взяв свого братіка Лаврентія, 4-х років (сам він мав 12 років), сів у човна, відіпхнувся від берега, й течією човна понесло їх вниз по річці. На березі не трапилось нікого, і як не кричали, як не плакали хлопці, їх ніхто не врятував. Щось із добу несло їх водою і нарешті прибило до берега.

Вони вийшли на берег і опинились в безлюдних степах Поділля. Пустились шукати якоїсь оселі, бо вже дуже зголодніли, і натрапили на чабана з отарою овець. Він їх нагодував і показав їм шлях до села. От вони й пішли по селах просити милостині. Фотій уже вмів читати, писати, співати і навіть на скрипці грати; вчив уже і свого брата, і в якомусь селі дяк прийняв їх до себе за піддячих; там вони й прожили кілька років в тяжких злиднях.

Аж трапилось так, що треба було пан-отцеві того села послати звідомлення до митрополита в Київ; треба було його скласти, гарно переписати, і от в цій справі Фотій оказався найбільш дотепний - склав, художньо переписав звідомлення, і його ж самого, як проворного, сміливого хлопця, послали з цим звідомленням до Києва. Він запевне взяв з собою і брата.

Митрополитові брати подобались, і він залишив їх у себе, в хорі й канцелярії. Згодом митрополит дав Фотію грамоту, щоб він шукав собі невісту з парафіею і став там священиком. Їх син Константин і був мій батько, що довго священствував на Липовеччині, як і я був зпочатку настоятелем у Липівці.

Так чудна пригода перенесла нас з Липи галичанської до Липівця українського...

Життєопис Митрополита

Василя Липківського

(автобіографія)

Останнє фото Митрополита Василя Липківського

Народився я Року Божого 1864-го, 7/20 березня, в с.Попудні, на Липовеччині, в сім’ї свящ. Константина Липківського, що вийшов з Галичини, (з-під Золотої Липи). З 1873-1879р. вчився в Уманській бурсі, з 1879-1884р. в Київській Духовній Семінарії, в 1884-1889р. в Київській Духовній Академії, яку скінчив з ученим ступенем “Кандидата Богословія”. Року 1890 призначений на законоучителя Черкаської прогімназії; р. 1891-го, 20 жовтня, висвячений на священика, р. 1892-го переведений на настоятеля Липовецького собору і доглядача (інспектора) церковних шкіл. Року 1903-го призначений на Завідувача (директора) Київською церковно-вчительською школою, але р.1905-го “за українофільство” усунений з цієї посади і призначений на священика (настоятеля) до Солом’янської церкви, в м.Києві.

Був обраний Головою Революційного з’їзду духівництва 1905-го року, і за діяльність на ньому був під начальницькою “опалою”, але працював законоучителем по школах. Року 1917-го був знову обраний Головою революційного з’їзду духівництва і мирян, на якому ухвалено автокефалію Української Церкви. В листопаді цьогож року утворив “Братство Воскресіння” для здобуття автокефалії, що скоро перетворилось у “Всеукраїнську Церковну Раду”, що скликала Всеукраїнський Церковний Собор, 7-го січня 1918р. Але через громадську війну він мусів припинитись, а відновлений за Гетьманщини (в червні 1918 р.) він попав до рук росіян; нас українців з нього вигнано, і ухвали винесено ворожі Українській Церкві, яких ми не визнали.