Боротьба за Українську Помісну Православну Церкву
Насправді участь церкви у світських справах найчастіше призводить до загострення конфліктів. Церква не розв'язала жодного з них, але саме релігійні гасла стимулюють їх розвиток. Зважаючи на це, російська влада активно використовує можливості РПЦ задля поширення свого політичного впливу на православні країни. І РПЦ торує шлях російським інтересам.
Ось як це виглядає на практиці. Москва відверто заявляє, що Україна перебуває в сфері її геополітичних інтересів і використовує всі можливі засоби просування свого контролю в усі сфери діяльності Української держави. Виконуючи політичне замовлення Кремля, РПЦ намагається посилити вплив на українське православ'я. Все, що працює на возвеличення Росії, "віковічної дружби" з нею, всіляко заохочується і підтримується. Аби в українців при цьому не виникало зайвих підозр, московською патріархією робиться це не напряму, а руками її місцевої філії. Йдеться про начебто окрему і автономну Українську Православну Церкву (УПЦ), а насправді звичайну митрополію РПЦ на чолі з митрополитом Київським і всієї України Володимиром.
Дії цієї антиукраїнської за змістом "церкви" УПЦ (МП) досить різноманітні. На попередніх президентських виборах її священнослужителі відкрито закликали голосувати за окремих кандидатів, вигідних Москві. Черниці Дніпропетровської єпархії роздавали мирянам листівки з статтею В.Карабуліна "Закат Украины — самостийничество как идеология национального уничтожения". Але апофеозом політиканів з УПЦ (МП) стала "робота" Союзу православних братств, котрий активно підтримував голову Комуністичної партії України П.Симоненка. Повідомлялося, що Симоненко "предоставит равенство для свободного развития украинской и русской равноправных культур", "в школы вернет нормальные программы", "восстановит Родину". І все це можна було зустріти в листівках, розповсюджуваних у головному храмі Києво-Печерської лаври — Трапезній церкві.
А починалося все з того, що напередодні виборів інформаційно-аналітичний центр Союзу православних братств із скрупульозністю спецслужби підготував на 23 сторінках "аналіз виборчої ситуації по партіях" для першоієрарха УПЦ (МП). Визначивши, що немає ніяких євангельських догматичних, канонічних заперечень для участі у виборах, православні "інформаційні аналітики" накреслили завдання:
"Нам необхідно забезпечити зовнішні умови існування Церкви, бо, на жаль, ми не живемо в імператорський період і єпископа зовнішніх справ у Церкві немає, ні Костянтина Великого, ні царя".
Докладно вивчивши програми партій та виборчих блоків, ці "аналітики" прийшли до парадоксального висновку: підтримати КПУ. Мовляв, хоча комуністи й "не підстроюються під Церкву", однак "в них залишилась якась принциповість, можливо неправильна, як заблужденіе (так в тексті — авт.), а все ж принциповість". Зате в усіх інших партіях лідери і члени були комуністами, але зрадили цю ідею.Дивна логіка. А як же більшовицькі злочини проти людства і переслідування Церкви? А фізичне знищення православних і руйнування храмів? Тим більше, що сучасні комуністи в жодному документі не відмовляються від тієї політики, котру вони проводили у 1920-1980-х рр. Але "інформаційні аналітики" УПЦ (МП) згодні на їх повернення до влади:
"Це буде існування як в радянські часи. Зате такі штучні утворення, як КП, УАПЦ розлетяться як картонні домівки, а УГКЦ буде затиснута в Галичині... Буде одне стадо і один пастир" <...> Покажемо разом "како может Православных вера".
Отже, ладні терпіти нові комуністичні гоніння, аби лише за допомогою їх влади відновити духовну монополію Московського Патріархату. І разом з цим реанімувати СРСР.
Наостанок зауважимо, що створення цього Союзу наводиться як одне з досягнень першоієрарха УПЦ (МП) Володимира у виданнях на честь його 65-річчя.4 Проте деякі моменти в діяльності "православних братчиків" викликають сумніви щодо справжнього їх керівника. Зокрема, центр Союзу православних братств знаходиться у Москві (вул. Даниловський вал, 13-А), а від єпархій України до нього входять організації з чітким ідеологічним спрямуванням:
"Русская община Ивано-Франковской области", "Всероссийская партия монархического центра" (м. Київ), братство Преподобного Серафіма Саровського донських козаків (станиця Луганська Луганської області), "Одесское Черноморское казачество" та інші. Навіть серед власне релігійних організацій Союзу переважають такі, що нічим не пов'язані з українським православ'ям: "Русское Богословское общество Святого Праведника Иоанна Кронштадского" (м. Одеса), "Братство Святого Благоверного князя Александра Невского" (Луганська обл.), "Братство Святых Новомучеников и исповедников Российских" (м. Київ), "Братство Казанской иконы Божией Матери" (м. Київ)... Усі вони прикривають свою політичну сутність церковними образами. Значно відвертіші у своїх цілях російські учасники цього Союзу православних братств. Із звіту про діяльність братства з Санкт-Петербургу: