Національні релігії світу в Україні – історія і сучасність
Культ Велеса був дуже поширений у Київській Русі, пам’ять про нього лишилася в багатьох географічних назвах. З прийняттям християнства його функції перенесені на святого Власія.
Дуже часто зустрічалося поклоніння богу Лодо — богу весілля, добробуту шлюбу. Йому приносили жертви ьмолоді, його ім’я зустрічається у весільних піснях. Ожночасно він — бог весни і бог любові. Його дружиною була Лада, яка оспівувалась як богиня материнства. Її уявляли у вигляді прекрасної жінки, прикрашеної квітами, колоссям, у променях сонця. Згодом її замінили поклонінням Діві Марії.
Християнство почало проникати на землі, які обіймає Україна, ще на початку нашої ери. Так, за переказом, ще перший учень Христа апостол Андрій, який проводи місіонерську діяльність побував і на території майбутнього Києва. Перебуваючи тут він пророкував торжество тут хїристиянської віри і що постане тут велике місто з численними храмами. Він же поблагословив ці гори і поставив першого хреста. На цьому місці стоїть Андріївська церква.
У ІІІ і ІV століттях наші предки вже сповідували християнство. Більше того, за деякими даними князі Кий, Аскольд і княгиня Ольга були християнами. Проте язичницво міцно пустило свої корені і вплив християнства не був визначальним. І нарешті князь Володимир Великий з метою зміцнення своєї держави, а також налагодження стосунків з християнським Заходом, визнає християнство офіційною державною релігією. Причини, які спонукали князя Володимира охрестити Русь, були ідентичними з причинами, через які Констянтин визнав християнство державною релігією. І методи, якими впроваджувалась релігія були однакові — насильницькі.Це призвело до появи на Русі двовір’я: пантеон язичницьких богів доповнився християнськими. Молились спочатку до христинського Бога або Богоматері, а потім щоб забезпечити подвійну дію – до язичницьких богів. Згодом функції язичницьких богів було перенесено на християнського Бога, Богоматір, святих. Звичаї, обряди, свята були перенесені в християнство і більшість збережені до наших днів (наприклад, їсти кутю на Святвечір, святити вербу, зілля, віночки, яблука, стелити рушник під час шлюбу, заборон не передавати через поріг, не махати мокрими руками, лишати їжу мертвим тощо).
У ХХ ст. зроблено спроби відродження язичництва, але вже в іншому вигляді, ніж воно існувало в дохристиянські часи. 1934 р. проф. Володимир Шаян засновує неопоганську генотеїстичну течію Рідна Віра; в його розумінні Бог - багатовимірна сутність, яка постає у вигляді багатьох божків з різними іменами. По смерті В. Шаяна його учні у 1987 р. опублікували його дослідження з язичництва - праці "Віра Предків Наших". Сьогодні в Україні існує кілька десятків зареєстрованих і незареєстрованих громад, які виникли на основі Рідної Віри. Одна з київських громад язичників має назву "Православ’я", яку пояснює як "Божественний закон" (Прав), і рідновірська богослужба (славлення). Рідновірівці мають власне вчення "Волховик", молитовник "Правослов" і обрядовий календар "Коло Свароже".
Інший неопоганський культ - Рідна Українська Національна Віра (РУНВіра), яку заснував Лев Силенко по Другій світовій війні в українській діаспорі. Себе він проголосив Учителем і Пророком, утіленням вічного Духу Оріяни-Скитії-Русі-України. РУНВіра - політеїзм, реформований у монотеїзм, як т.зв. українське національне розуміння Бога під іменем Дажбога. Л. Силенко вважає християнство чужою і ворожою для українців релігією, яка виплекала в українській нації рабський менталітет; періоди підневолення України іншими державами він пояснює "зрадою Дажбогу". Символом рунвірівців є тризуб як національний герб. Основні положення РУНВіри викладено у праці Л. Силенка "Мага-віра". Центр РУНВіри - собор святої матері України - розташований в м. Спрінг Глен (штат Нью-Йорк, США). В Україні діє понад тридцять громад рунвірівців, загальну координацію над якими здійснює священнослужитель київської громади "Дажбог" Б.Островський. У м. Запоріжжі, де є один із найбільших осередків рунвірівців, виходить журнал "Світло Оріяни".
У 1994 р. на Вінничині виникає ще одна течія українського язичництва - Собор Рідної Віри; її послідовники вважають, що В. Шаян, Л. Силенко та інші багато зробили для розбудови основ Рідної Віри, але не змогли її повністю осягнути і відродити. Собор узяв собі за мету поєднати воєдино їхнє вчення. Вірні СРВ визнають Поділля особливою територією, оскільки саме тут збереглось найбільше пам'ятків язичницької культури і тут аж до початку ХVІІ ст. збереглися язичницькі громади. Серед всіх неоязичницьких культів СРВ вирізнялися толерантністю до інших течій рідновірства.
Різні форми неоязичництва, від монотеїзму до політеїзму, популярні в незначних колах насамперед інтелігенції: перейнята від кінця 80-х рр. ХХ ст. ідеями національного відродження, вона вважає відновлення прадавніх язичницьких вірувань необхідною його умовою.
2. Характеристика виникнення, розвитку і діяльності на Україні інших пізніх національних та світових релігій (юдаїзм, буддистські і мусульманські громади)