Національні релігії світу в Україні – історія і сучасність
Водяні культи. Це насамперед молитви біля води, жертвоприношення. В жертву приносили квіти, рослини, домашніх птахів. Слов’яни вважали воду стихією, з якої утворився світ і тому поклонялися їй. Поклоніння воді повинно було рятувати від засухи, крім того, люди очищалися водою як святою стихією. Водоймища населяли різними божествами — морянами, водяними, русалками. Обожнювалися жівночі водяні істоти — берегині.
Водяним істотам присвячувались свята. Літнє свято з 6 на 7 липня відбувалось біля води — річок, озер, прудів — на честь Купала — бога земних плодів, урожаю, добробуту.
Культ Сонця. Культ сонця поширений у слов’ян з давніх давен. Є думка, що навіть ім’я слов’ян походить від Сонця, тобто вказує на давній міф про походження слов’ян від Сонця.
Даждьбог — один з головних богів язичницької Русі. Під цим іменем обожнювалося сонце. Назва Даждьбог походить від давнього — дождь — дати, тобто дай-бог, бог, який дає життя.
Давні слов’яни уявляли сонце небесним вогнем, колесом, від якого залежить життя. Про сонце говорили як про живу істоту. Жреці волхви та інші служителі культу виступали від його імні. Йому присвячувались свята Івана Купала, Коляди, проводів зими. Різні племена Сонце називали по-своєму — Даждьбог, Ярило, Купало, Коляда, Троян.Свято на честь Купали святкувалось на початку жнив. Йому приносили жертви біляозер та інших водоймищ в ім’я земних плодів. Інколи приносили у жертву людей, топили їх у воді. Залишком цього жорстокого обряду є поливання людей водою під час свята, яке пізніше стало називатись Іваном Купалою.
Свято на честь Коляди святкували 24 грудня у вигляді забав з піснями, вч яких оспівувався Коляда. Під час свята здійснювувся аграрно-магічний обряд, суть якого у закликанні врожаю. Люди на чолі з жерцями ходили, прославляли Коляду, збирали приношення для загальної жертви Сонцю, посипали зерном, водили козу, коня, ведмедя, співали величальних пісень господарю, славили його працю. Ці пісні називалися колядками. Взагалі в словах Коляда, колядки — слов’янський корінь — коло (колесо, сонце), а колядувати означало збирати пожертви богам. Після прийняття християнства свято Коляди злилося з Різдвом Христовим.
Святкування Нового року нашими предками припадало на початкові дні весни — березень. Це було свято весни, Сонця, воскресіння природи. Саме тоді, після тривалої зими пробуджується природа, і це здавна святкувалося веснянками-гаївками, веселко народних містерій, різноманітними забавами.
Культ вогню. Сварог. В давні часи, ще до формування Київської Русі, у часи Кия, богом світла, неба і всього світу був Сварог. Він уособлював Небо і був богом, який запалює вогонь і дає життя сонцю. Таким чином, це був батько Даждьбога — бога Сонця і Сварожича — бога вогню. Згідно з давніми оповідями, Сварог з появою Даждьбога і Сварожича пішов на відпочинок, залишивши їм управління світом.
В часи Київської Русі головним богом східних слов’ян, який повністю замінив Сварога.
Перун — бог грому і блискавки. З Х ст. Перун став богом зброї, князівської дружини, покровитедем самого князя.
Перун уособлював грузні сили природи, викликав почуття страху і поклоніння. Люди вважали, що грім — це гуркіт його коліснці, в блискавки — його стріли. Перун — ткож покровитель землеробів, врожаю. Всі раділи першому грому і поспішали вмитися дощовою водою. Прикмети Перуна згодом були перенесені на святого Іллю.
Стрибог. Вважався богом вітру, робоначальником всіх вітрів. Дослідники вважають, що за суттю це був бог війни, оскільки його ім’я походить від давнього „стрити” — знищувати.
Велес. У літописах цього бога називають богом худоби, а оскільки у ті часи головною власністю була худоба, то Велеса вважали покровителем багатства, купців, торгівлі, словом, це був бог торгової Русі. Згідно з народними віруваннями Велес допомагав і землеробам. Так, під час жнив Велесу „закручують бороду” — звичай українських жниварів зав’язувати на початку жнив або в їх кінці пучок незрізаних колосків. Для дружинників Велес був покровителем співаків, поетів, книжником, родоначальником пісенної творчості, богом музики й пісень.