Конфесійна структура населення світу

З інших південно- і східно-азіатських релігій, що мають поширення серед індійців і почасти китайців, варто назвати сикхизм – 25 тис. прихильників, джайнізм – 12 тис., буддизм і конфуціанство – 25 тис. чоловік.

Іудаїзм сповідають близько 270 тис. жителів Африки.

4. Америка

До початку європейської колонізації корінне населення Америки (різні групи індіанців, а також ескімоси) дотримувало різних місцевих культів. Серед багатьох індійських народів зберігалися тотемістичні вірування. Помітну роль грали магічні представлення. Існувала також віра в деяку безособову силу, що нагадує меланезійську ману. Однак найбільш характерної для доколумбової Америки була віра в душі і парфумів. Чимале поширення одержав в індіанців культ природи, різні культи, зв'язані з їхньою господарською діяльністю, а також культ предків.

У більш цивілізованих індійських народів, у яких склалася державність (ацтеки, майя, інки й ін.), існували більш високі форми релігійних вірувань. Серед парфумів і божеств стали розрізняти вищих і нижчих. Великий розвиток одержав жрецтво.

З часу європейської колонізації (тобто з кінця XV ст.) в Америку стало поступово проникати християнство. У Середню і Південну Америку, де орудували іспанські і португальські конкістадори, християнство проникало у формі католицизму, у Північній же Америці, що знаходилася під контролем англійців, французів і голландців, поряд з католицизмом впроваджувався і протестантизм.

В даний час переважна більшість населень Америки – християни. У Південній Америці різко переважають католики. Вони становлять більшість населень у всіх країнах, за винятком Фолклендськ островів, де розповсюджений протестантизм, а також Гайани і Сурінаму, що відрізняються розмаїтістю релігійного складу. Католицизм є основною релігією також у всіх країнах Центральної Америки й у Мексиці. У Вест-Індії від острова до острова релігійний склад помітно варіюється. У країнах, що раніше належать Іспанії і Франції (Куба, Пуерто-Рико, Домініканська республіка, Гаїті й ін.), а також у нинішніх французьких колоніях (Гваделупа, Мартиніка) більшість жителів дотримує католицизму, у країнах же, тривалий час, що знаходилися під пануванням Великобританії (Ямайка, Барбадос і ін.), основна маса жителів – протестанти. У США і Канаді багато і протестантів і католиків, однак, перше місце по чисельності прихильників належить у цих двох державах усе-таки протестантизму.

Послідовників місцевих культів залишилося в Америці порівняно небагато, причому число їхнього увесь час скорочується (за рахунок перетворених у християнську віру). Традиційні вірування збереглися головним чином у глухих, ізольованих районах. У той же час у багатьох населених індіанцями і неграми районах склалися синкретичні культи, що сполучать елементи християнства і старих вірувань.

5. Австралія й Океанія

До моменту проникнення європейців в Австралію й Океанію населення цієї частини світла дотримувало різних місцевих культів. Найбільш розповсюдженими віруваннями були культ природи, тотемізм, фетишизм, шанування померлих, а також віра в різні парфуми і душі.Традиційні вірування в більшій частині Австралії й Океанії були витиснуті християнством, що стало поширюватися слідом за проникненням колонізаторів. Раніш усього місіонерська робота була почата на Маріанських островах. Уже в другій половині XVII ст. на окремі острови цього архіпелагу прибутку католицькі місіонери, супроводжувані іспанськими солдатами.

Протестантські місіонери проникнули в цю частину світла набагато пізніше. Перші спроби почати місіонерську роботу в Океанії були початі протестантськими місіонерами лише наприкінці XVIII ст., коли окремі проповідники висадилися на островах Тонга і Суспільства. Однак широкий розвиток діяльність місіонерів (як протестантських, так і католицьких) одержала лише в XIX ст., коли вони обґрунтувалися на усіх більш-менш значних океанійських островах і атолах.

В даний час переважна більшість місцевих населень Австралії й Океанії – християни. Випливає, однак, підкреслити, що дуже часто приналежність місцевих жителів до християнської релігії носить дуже формальний характер. Вони звичайно не вникають у тонкості релігійного віровчення і, крім того, нерідко зберігають вірність своїм стародавнім традиціям і ритуалам. Найчастіше, особливо серед народів, недавно звернених у християнство, можна спостерігати своєрідне двовірство, коли дотримуються розпорядження як старої, так і нової релігії.