Зясуйте особливості ранніх етнічних релігій
Іудаїзм. Релігія євреїв - іудаїзм - одна з небагатьох національних релігій Стародавнього світу, яка зберігалася лише з невеликими змінами до нашого часу.
Іудаїзм одна з трьох монотеїстичних релігій. Монотеїзм релігії давніх євреїв вплинув й на інші монотеїстичні релігії - християнство та іслам. Іудаїзм як релігія і її формування нерозривно пов`язані з історії єврейського народу. Основним джерелом вивчення давньоєврейської релігії є Біблія (д. гр. “книга”). Оскільки Біблія не один твір, а значна кількість різних релігійних текстів, які включають й християнські до іудейських відносять найбільш давні т. з. Ветхий завіт.
На підставі усіх наявних джерел відокремлюють декілька етапів розвитку іудаїзму.Найдавніший період охоплює час від початку руху частини арамеїв з Північної Месопотамії на захід в землю Ханаанську (Палестину). Очолив цей рух Авраам, який на чолі свого клану (роду) кочовиків пустився в небезпечну подорож крізь пустелі в пошуках землі "обітованої" (обіцяної). В давніх текстах євреїв названо хабірі (ібрі - кочовники), але завдяки Союзу (беріт) або завіту з Богом було обіцяно перетворення кочовиків у осілий народ і отримання у володіння землю Ханаанську. Свого бога євреї звали Елогім (Бог). В цей час монотеїзм давніх євреїв тільки складався. У їх віруваннях ще відчутні риси політеїзму. До таких рис можна віднести міфологічний образ Азазела, якому приносили у жертву козла. Цього козла виганяли живим у пустелю і “накладали” на нього всі гріхи народу. До рис племінних культів відносять також багаточисельні заборони - табу та ритуал обрізання.
У релігії євреїв існує чимало заборон: одні пов`язані з статевими відносинами (вважається пережитком общинно-родового ладу), інші з їжею. Євреями заборонялось вживати в їжу м`ясо верблюда, тушканчика, зайця, свині, гадів, багатьох птахів тощо. Заборонено було також вживати в їжу кров яка вважался душою тіла. М`ясо тварин зарізаних для їжі повинно бути знекровлено.
Ритуал обрізання, який приписується Аврааму як символ завіту з Богом коліна Авраамового вчені вважають пережитком племінного ритуалу ініціації. (деякі вчені вважають що цей обряд був властивий в найдавніші часи не тільки семітам-євреям але й єгиптянам і у багатьох народів Африки).
Друга хвиля переселенців з Месопотамії пов`язана з патріархом Іаковом (Ізраїлем) біля 1750 р. до Різдва Христового. Іаков очолює коліна (клани) євреїв які називали себе Бене-Ісраель, тобто сини Ізраїлю. Ізраїль давнє ім`я, яке зустрічається у євреїв у 2-3 тисячоліттях до н.е. і означає “пануючий”, “Бог панує”. (Патріархами в Біблії називають Авраама, його сина Ісаака та Іакова).
Біля 1700 р. землі Ханаану і Єгипту завоювали азійські кочовики гіксоси. Внаслідок чого плем`я Ізраїлеве переселилося в “Землю Міцраїм” (Єгипет) оселилися в дельті Нілу. Майже чотири сторіччя мешкали сини Ізраїлю в Єгипті.
Біблійна традиція пов`язує виникнення монотеїзму з подіями приблизно 1230 р. до Р.Х. Тоді очолив єврейську громаду пророк Мойсей (Моше), якого вважають засновником вітхозавітної релігії. Саме Мойсею явився Бог Авраама Яхве. Вважається, що Вітхозавітний Бог Яхве (застаріла назва Ієгова) був племінним богом кочовників на Сінайському півострові. Іудаїзм забороняє вимовляти ім`я Яхве, замість нього читають і говорять - “адонай”- “господь”, або вживали різні епітети - найбільш вживаний Саваоф, що значить “бог воїнів”.
На горі Сінай (Хорів) Мойсей отримав Завіт з Яхве. Заповеді були накреслені на кам`яних плитах - скрижалях (Декалог) (Ср. Вих. 20; 1-17).
Другий етап пов`язаний з завоюванням євреями Палестини (землі Ханаанській) і створення Іудо-Ізраїльського царства. В цей час після перемоги над філістимлянами культ Ягве стає остаточно панівним у євреїв.
Близько 950 р. до Р. Х. цар Соломон побудував у Єрусалимі Храм Ягве. Храм став центром культу і богослужіння. Культ здійснювався жерцями-левітами (нащадки коліна Левії). Великий вплив на релігійне життя євреїв мали назореї (від давньо євр. “назар” - відмовлятися, утримуватися) - проповідники аскези, які не вживали вина і не підстригали волосся. В першому тисячолітті до н.е. з`являються пророки (набіїм), які привнесли в релігію євреїв нові мотиви морального гріха, а не тільки ритуального. Вони стверджували, що причини бід народу Ізраїлю – в моральних провинах перед Богом.
У 557 і 586 р до Р. Х. Ассірія завоювала Єрусалим, Храм було зруйновано, а частину євреїв переселено у Вавілон (Вавілонський палон).